БОГДАН ЛИСИЦЯ. БОГИ.

У 988 році Володимир Святий офіційно запроваджує в Русі християнство. За це князя Володимира визнано рівноапостольним. Православно-християнська Руська цивілізація була однією із християнських цивілізацій, які виділяв Арнольд Дж. Тойнбі.

Назва Русь стосувалась тільки Київщини і території нинішньої України і не стосувалась земель Кацапії, навіть коли її було приєднано до Руси. Назва «Русь» присутня в топоніміці України: річки Рось, Росава, Роска тощо. Українці Західної України ще в першій половині XX ст. називали себе русинами чи рутенцями, українці Закарпатської України ще й сьогодні так себе називають.

У Псевдо-Захарія є виписка з сирійського документа 565 року про Русь. Там «Русь» це – «рослий могутній народ», що мешкав по Дінцю, тобто приблизно у Придніпров’ї.

У 1149 році Новгородський літописець записав: «иде архиепископ Новгородский Нифонт в Русь» (тобто в Київ).

У 1165 році Новгородський літопис зазначає: «ходи игумен Юрьевский (Новгородського монастиря) в Русь в Киев град».

У 1180 році в Суздальському літописі записано: «иде князь Святослав… с половцы поганими, с черниговцы из Руси на Суздаль ратью».

У 1155 році у Іпатіївському літописі записано: «Юрий Володимирович… иде из Суздаля в Русь и приде Киеву». В цьому ж літописі записано, що до Володимира (столиці Суздальщини) приходили купці «из Царгорода, и от иных стран, из Русской земли и Латинин» (руська земля поставлена між Костянтинополем (Царгородом) і латинським заходом).

У "Словнику тюркських мов" Махмуда аль-Кашгарі, складеному в 70-х рр. XIст. подано карту, на якій руси показані на північ від печенігів (степову частину Північного Причорномор'я тоді зайняли тюркські народи), а ще далі на північ від них – слов'яни. У цьому розміщенні важливе відокремлення слов'ян новгородських від русів-українців (17, т.1 с.79-81).

Єпископ Готьє де Савейр у другій половині XI ст. писав, що "Україна більш об'єднана, щасливіша, могутніша, значніша та культурніша, як Франція". В цей же приблизно час Адам Бременський писав, що Київ є "суперником Костянтинополя і прекрасною окраїною східної церкви".

Також цікавим в цому відношенні є факт, що шовкові тканини у Франції мали загальну назву "руські", незалежно від того, звідки вони походили: з Бізантії, зі Сходу чи привезені руськими купцями. У XII-XIII стст. у Франції взагалі називали "руським" усе коштовне, мистецьке. Були руські плащі, соболі, золото. Чутки про скарби Русі вражали уяву середновічних хроністів Франції, Німеччини і Англії.

11 липня 1108 року у Києві закладено собор Святого Михайла – Святий Архистратиг Михайло є небесним покровителем України-Руси. Золотоверхий Михайлівський собор був однією з найвеличніших церковних споруд. У 1936 році був знищений за вказівкою з Москви.

Велич і блиск Київської Руси демонструє також наступний приклад. Данило Галицький одружив свого сина із княжною Гертрудою, останньою з роду Бабенбергів, що правили в Австрії. Намагаючись здобути для нього Австрію, він в 1248 році в союзі з угорським королем Белою ходив з військом аж під Братиславу. Літописець описує, як тамошні німці дивувалися галицькому війську: «Коні були в личинах і покривалах шкіряних, а люди у бронях і била від його полків ясність велика, від блискучої зброї. Сам він їхав поруч із королем за звичаєм руським: був кінь під ним напричуд гарний і сідло із горіючого золота, стріли та шабля золотом поприкрашувані і іншим майстерством, що треба було всім дивом дивуватися; кожух із найкращої грецької тканини, обшитий золотом, плоским мереживом, чоботи з зеленої шкіри, золотом шиті. Німці дивувалися й чудувалися, а король сказав йому: «Дав би я за це охоче й тисячу срібла, що ти прийшов до мене обичаєм руським».

У 1259 році, отримавши ультиматум від монголо-татар, король Данило був змушений розібрати мури своїх міст.

В Русі раніше, ніж на Заході існували передумови для початку доби індустріалізації і капіталізму. В першу чергу це велика роль торгівлі і міст у життєдіяльності Київської Русі. За велику кількість міст варяги називали Русь «гардарики» – «країна міст». Швидко зростала чисельність населення міст. Чисельність населення Києва до монгольської навали становила 35 – 40 тис. Лондон досяг таких цифр тільки через 100 років. Також важливими передумовами були відсутність центрального для феодалізму інституту васальної залежності, мінімальна влада князів над боярами і переважно незакабалене селянство. Багато істориків підкреслюють комерційну спрямованість економіки Київської Русі. Прогрес суспільно-економічного розвитку Київської Руси відносно Заходу демонструють також наступні особливості. «Середній клас» Київської Руси, міська знать, стояв на щабель нижче від бояр, титулованої знаті (аналогом їм є графи, герцоги, барони тощо на Заході). Вони були набагато могутнішими й численнішими, ніж бюргери Західної Европи в той же час. Найвизначніші представники «середнього класу» Руси були великими купцями, що займалися торгівлею в міжнародних масштабах, вступали в родинні зв’язки з боярами й часто домінували в міській політиці. Високомайстерні ремісники (зброярі, ювеліри, гончарі, каменярі) гуртувалися в ремісницькі корпорації (цехи). Вони, а також дрібніші торгівці та крамарі називалися «молодшими людьми» і належали до менш впливових і бідніших городян.

Цю багатющу країну захотів втягнути в орбіту своєї політики папський Рим. Найбільш дальновидні папські емісари вже тоді бачили, що це даремно. Так, на запит одного з ідеологів войовничого католицизму – Бернара Клервоського про можливість введення на Русі католицтва, краківський єпископ Матвій в середині XII ст. писав, що "руський народ своєю багаточисельністю подібний зіркам, не бажає єднатися ні з латинською, ні з грецькою церквою". Руські князі по відношенню до церковного центру православ'я – Бізантії займали набагато більш незалежну позицію, ніж інші европейські країни по відношенню до центру католицтва – Риму.

Київська Русь з часом розділилася на велику кількість дрібних князівств. Між князями часто виникали суперечки і збройні конфлікти. Це є мінусами християнства початкового рівня Київської Руси. Конфлікти між локальними державами Европи в той час також мали місце – це також мінуси християнства початкового рівня.