Рефаїм – арії, могутні велетні в Палестині. Рефаїм – це множина, форма однини – Реф. Реф – це рус, рут в однині або руси, рути, русини, рутени. Назву русини/рутени використовували відносно себе українці Західної України ще п’ятдесят років тому, а українці Закарпатської України використовують і досі. Високими були і арії в уявленнях інших народів: в Єгипті, Месопотамії, Індії тощо; брити, про яких давні хроністи писали, що хоч їх зріст часто перебільшували, але відносно римлян вони справді були велетнями. Гали, які також походили від Атираса і були спорідненими з бритами, етрусками і іншими народами Атираса, також були велетнями в порівнянні з римлянами.
Цих аріїв, які принесли цівілізацію в Палестину, називали текож Нефилимами. Почути як ця назва звучала в часи цих велетнів дає можливість українська мова, тому що вони говорили мовою, яка була майже ідентичною тогочасній українській. В ті часи ця назва звучала, як Непоталені, тобто Неподолані, Непереможні. У давніх ізраїльтян ця назва з часом змінилася до Нефилим і набула значення “велетні”. Слово “потала” походить від слова “подолати”. Залишити місто чи село на поталу ворогам означає “залишити на розграбування, нищення і приниження”. Слово “подолати” походить від слова “діл”, яке має значення: 1) низ; вислів “до самого долу” означає “до самого низу”; 2) підлога (в приміщенні); 3) долина (заглибина між горами). Слово “поділ” означає “низина”, “долина”. Слово “подолати” означає принизити, перемогти.
Ізраїльтяни почували себе поруч з Рефаїмами сараною: “Оглянувши землю, повернулися вони через сорок днів… І говорили вони погане про землю, яку вони оглядали, поміж синами Ізраїлевими, говорячи: земля, яку проходили ми для огляду, є землею, яка поїдає тих, хто живе на ній, і весь народ, який ми бачили на ній, є людьми великорослими. Там бачили ми і велетнів, синів Єнакових, з роду велетнів. І були ми в очах наших перед ними, як сарана, такими ж були ми і в очах їхніх” (Чис.13:26-34). Саме цей народ був творцем мегалітичних пам'яток: “...тому що тільки Ог, король Башанський, залишався із Рефаїмів. Ось ложе його, ложе залізне, і тепер є в Равві, у синів Аммонових: довжина його дав'ять ліктів, а ширина його чотири локтя, локтя чоловіка” (Повт. Закону3:11). Слово “ложе” може означати, як власне “ложе”, так і “гробницю”. Більшість вчених схиляються до думки, що мова тут йде про саркофаг із залізистого чорного базальту дуже великих розмірів.
В часи Ісуса Навина цей народ являв собою еліту, яка проживала на горі Хеврон, яка вважалася святою. Також цей народ проживав у приморському районі, де їх називали филистимлянами. «Не залишилося жодного з Єнакимів в землі синів Ізраїлевих; залишилися тільки в Газі, в Гаті і в Азоті» (Іс.Нав.11:22). Цей текст вказує на рефаїмів і на филистимлян, як на один народ. «Раніше там жили Ємими, народ великий, багаточисельний і високий, як сини Єнакові, вони вважалися між Рефаїмами, як сини Єнакові» (Повт.Закону2:10-11). Ім’я Єнак є варіацією імені Еней, яке в свою чергу є варіацією імені Єнох. Ім’я Єнак ізраїльтяни також вимовляли як Єном (Іс.Нав.15:8). Ім’я Еней було популярним серед аріїв. Завершення епохи Рефаїм в Палестині описано в розділі “Филистимляни”.
Згідно з Біблією, рефаїми воскреснуть і більшість з них отримають вічне життя, арії увійдуть до складу Церкви Христа: «оживуть Твої мертві, Господи, мертві тіла оживуть, оживуть вони і зрадіють. Роса на тобі, роса нового ранку. Земля викине рефаїмів» (Іс. 26:19). Згідно з цим текстом рефаїми, тобто арії відносяться до “Твоїх мертвих, Господи”, які воскреснуть.
| повернутися на головну сторінку |
|