Слава, честь і мир усякому, хто чинить добре (Римлянам 2:10).
Арнольд Тойнбі блискуче продемонстрував, що сенсом існування цивілізацій є їх служіння для віросповідань. Історія України демонструє сенс існування України в поширенні християнства.
Рятуй взятих на смерть, і невже відмовишся від приречених на вбивство? (Приповістки Соломона 24:11).
Євангелізація монголо-кацапського суспільства відбувалася з Руси-України. Русь-Україна євангелізувала найбільш непіддатливий для християнства людський матеріал – монголо-кацапське суспільство. Бог допустив, щоб у свій час угро-фінські племена опинилися під владою Руси і таким чином насадив там християнство. Пізніше звідси (з Кацапії) було поновлено монгольську світову державу, яка в свій час створить світову державу для всіх існуючих нині цивілізацій, які надламалися. Український історик Наталія Полонська-Василенко про євангелізацію Кацапії писала наступне: «У 1551 р. Стоглавий Собор у Москві констатував, що вчитися кандидатам у священики не було у кого. Навіть у XVII ст. в Московщині на науку дивилися як на «порождение… диавола»… До українських вчених зверталися по допомогу для виправлення священих книг… року 1664 запрошено до Москви ученого білоруса, що скінчив Київську академію, Симеона Полоцького, як учителя царських дітей. Він мав великий вплив на московську культуру, як видатний педагог, письменник, поет та проповідник… Українська церква починає сильно впливати на московську… В Московщині будували церкви в українському стилі, ширилося українське барокко, українські «партесні» співи, що їх привозили з собою українські співаки… З України приходили в Московщину книжки – «Требник» та «Лифос» Петра Могили, твори Кирила Транквілліона, Йоаникія Голятовського, Інокентія Гізеля, Мелетія Смотрицького тощо. Переїздили туди з України друкарі… учені, письменники, ченці… Російський вчений А.Архангельський так характеризував вплив України XVII ст. на Москву: «Кияни, не зважаючи на упередження супроти них у Москві, з другої пол. XVII ст. були господарями становища в Московській Русі, найкращі, найвидатніші її діячі». У Синоді на керівних посадах було багато українців. Був час, коли всі єпископські катедри в Росії [з Сибіром включно] займали українці…
Єпископи-українці засновували семінарії та інші школи.
Окремо треба поставити ієрархів-українців, що працювали як місіонери: Інокентій Кульчицький – єпископ Іркутський, заснував школи для монголів; Інокентій Нерунович – єпископ Іркутський – навертав на православ’я тунгузів, Філофей Лещинський був місіонером серед качмадалів, калмиків, тунгузів. Українці так вславилися як місіонери, що в 1742 р. до Київської Академії звернувся Синод з проханням опрацювати кращі методи проповідування християнства серед калмиків…» (там же, т.2, с.234-237). Фактично, найкращі кадри кацапська Церква набирала в Україні.
Після обезголовлення кацапської церкви Сталіним і приєднання Західної України до СССР у 1939 р. саме звідси набираються кадри для кацапської церкви.
Київ став Другим Єрусалимом, хоч ізраїльтяни і не змогли відбудувати в Києві Єрусалимський храм.
Ідея «Київ – Другий Єрусалим» була чітко висловлена в «окружному послании» митрополита Йова Борецького 1622 року, в «Печерському Атенеї» Петра Могили 1633 року. Широкої популярності ідея набула за Хмельниччини, але найбільшого блиску – за Мазепи. Багато українських релігійних, політичних, суспільних діячів називали Київ Другим Єрусалимом, зокрема Теофан Прокопович. Кошовий отаман Василь Кузьменко 1693 року в листі до Мазепи згадував «второй Іерусалім, богоспасаемий град Киев» (там же, т.2, с.239).
| повернутися на головну сторінку |
|