БОГДАН ЛИСИЦЯ. БОГИ.

Сучасна Европа і Західне суспільство загалом завдячують своїй появі християнству початкового рівня.

Еллінське суспільство у вигляді Римської імперії помирало, розколовшись на частини. І християни, і варвари були чужі світу, в якому вони жили, і який розпадався у них на очах. Якщо перші виступи внутрішнього пролетаріату Римської імперії проти панівної меншості носили насильницький характер, то потім, прийнявши християнство, вони стали боротися проти своїх поневолювачів “смиренням”. До внутрішнього пролетаріату Римської імперії еллінського суспільства належали раби і найнижчі прошарки населення. Саме вони в своїй масі прийняли християнство початкового рівня. Апостол Павло в одному зі своїх листів писав, звертаючись до адресатів, що мало серед вас благородних, багатих і сильних. На руїнах Західної Римської імперії завдяки християнству початкового рівня, зародилась сучасна Европейська цивілізація. Нашестя варварів сприяло швидкому розширенню сфери впливу християнства. Римські кордони не змогли стримати наступу варварів і були знищені. Старе суспільство розпадалося, і саме церква взялася виконувати важливе завдання – допомогти вижити вцілілим після суспільної катастрофи і будувати нове суспільство. Коли Італія опинилась перед загрозою вторгнення лангобардів, а Бізантія не захотіла захистити своїх підданих, ініціативу взяв у свої руки римський єпископ Григорій I (590-604) і вирішив усі проблеми з лангобардами. Це не було узурпацією влади, і Григорій залишився б задоволеним, якби Бізантія задовільнила потребу в захисті своїх підданих. Григорій налагодив стосунки із західними правителями, які один за одним прийняли християнство. Лангобарди, бургунди і вестготи один за одним перейшли з аріанства в католицизм, а невдовзі і франки перейшли в католицизм.

Роль Християнської церкви і варварів при появи Европейської цивілізації Арнольд Тойнбі описав наступними словами: «Тевтонський прошарок европейських варварів вчинив опір дезінтеграційним діям еллінізму – і так успішно, що тевтони змогли пробитися до лав зовнішнього пролетаріату еллінського світу й подати еллінському суспільству останню допомогу в його смертній агонії, завдавши йому coup de grace («удар милосердя» фр.)... Тевтонська реакція мала успіх... та... їхня перемога була Пірровою. Вони прийшли до смертного ложа еллінського суспільства лише для того, щоб на цьому ж таки місці дістати смертельний удар від пролетарів-суперників, спадкоємців еллінського суспільства. Переможцем на терені цієї битви стали не тевтонські збройні ватаги, а римо-католицька церква, яка об’єднала внутрішній пролетаріат еллінського суспільства. Ще не закінчилося сьоме сторіччя християнської ери, як усі аріанські або поганські збройні ватаги тевтонів, які зважилися перейти на римську територію, були або окатоличені, або стерті на порох. Нова Західна цивілізація, дочірня еллінській, поріднилася з «материнською» цивілізацією через внутрішній, а не через зовнішній пролетаріат. Західна цивілізація стала по суті творінням католицької церкви» (20, т.1, с.159).

Таким чином, коли впала Римська імперія еллінського суспільства, і ці території стали наповнюватись варварськими ватагами, саме церква, а не варвари, стала основою, на якій почала будуватись европейська цивілізація.