Колосальна споруда сучасної Західної цивілізації, основи західної технології є продуктом християнства початкового рівня. Його початок витікає з християнського монастирського устрою, а саме із утвердження в умах людей цивілізації, що народжувалась, переконання в гідності і обов’язковості фізичної праці. Якщо за часів еллінської цивілізації на працю дивились, як на щось нице і рабське, то з початком становлення сучасної Европейської цивілізації ставлення змінилось на протилежне. Апостол Павло проголошував: «Хто не працює – той хай і не їсть». Працю благословив Статут святого Бенедикта, який проголосив: laborare est orare – працювати – однаково що молитися. Це був революційний відхід від еллінського погляду на працю.
Бенедикт Нурсійський (прибл. 480 - 543 рр. по Р.Х.) жив на зламі цивілізацій, коли в минуле відходило еллінське суспільство, і народжувалась сучасна Европейська цивілізація.
Ще малого батьки привезли його з Умбрії до Риму. Тут він мав отримати гуманітарну освіту, яка була традиційною для дітей з тодішнього вищого класу. Будучи юнаком, він розчарувався в прихильності Риму до світських радощів, повстав проти столичного життя і віддалився в пустелю. Три роки він жив у цілковитому усамітненні. Повернення в суспільство у зрілому віці і очолення ним монастирської громади (спочатку в долині Субіако, а потім на горі Монте Кассіно) стало поворотним пунктом у його житті.
На цьому етапі свого життя святий Бенедикт створив нову систему освіти замість застарілої. Громада ченців-бенедиктинців на Монте Кассіно незабаром поширила статут бенедиктинського ордену по всіх куточках тодішнього світу: монастирі цього ордену з’являлись всюди. Цей статут став однією з головних підвалин нової соціальної системи, яка утворилася в межах західнохристиянського світу на уламках стародавнього еллінського суспільного ладу.
Великого значення Бенедиктинському статуту в часи становлення західнохристиянської цивілізації надавав Тойнбі. Бенедиктинський статут зобов'язував членів громади працювати фізично (в основному в сільському господарстві) внаслідок чого бенедиктинський рух, в економічному плані, сприяв відродженню рільництва. Тойнбі підкреслював, що це було перше успішне відродження сільськогосподарського виробництва в Італії, після того, як селянська економіка була зруйнована під час воєн із Ганнібалом. Бенедиктинський статут діяв не згори вниз, на відміну від державних постанов, а знизу вгору, розбуджуючи індивідуальну ініціативу через релігійний ентузіазм. Тому він зміг зробити те, чого не змогли зробити ані аграрні закони братів Гракхів, ані система аліментацій. Саме завдяки цьому духовному пориву бенедиктинський орден не тільки викликав економічне відродження в Італії, а й виконав у середньовічній трансальпійській Европі грандіозну роботу з розчистки земель від лісу, з осушування боліт та створення полів і пасовищ (там же, т.1, с.229). Отже, постулат laborare est orare став однією з головних підвалин сучасного Західного суспільства.
| повернутися на головну сторінку |
|