БОГДАН ЛИСИЦЯ. БОГИ.

Історія ізраїльського народу в значній мірі дає ключ до розуміння світової історії. Про об’єднання країн, утворення певного світового союзу і його подальше об’єднання з Ізраїлем говорить Даниїл.

“Сімдесят років-тижнів призначено для твого народу та для міста твоєї святині, аж доки переступ буде докінчений, і міра гріха буде повна, аж поки вина буде спокутувана, і вічна правда приведена, аж поки будуть потверджені видіння і пророк, і щоб помазати святеє святих. Та знай і зрозумій: від виходу наказу, відносно повернення Ізраїля і відбудування Єрусалиму, аж до Владики Месії сім тижнів та шістдесят два тижні. І вернеться народ, і відбудований буде майдан і вулиця, і то буде за тяжкого часу. І по тих шестидесяти двох тижнях погублений буде Месія, хоч не буде на Ньому вини …майбутній правитель укладе угоду з багатьма народами. Вона триватиме сім днів. В середині терміну він зупинить щоденні жертвоприношення та жертви хлібні. І встановлять вони у святині гидоту спустошення, поки знищення й рішучий суд кари не виллється на спустошителя” (Даниїл 9:24-27). Сімдесят сімок (490 років) Бог по-особливому працює є Ізраїлем. Відбудова Єрусалиму почалася в 445 чи 451 році до Р.Х. 69 сімок це 483 роки. Цей період закінчився в 37-38 або 32-33 р. по Р.Х. Якщо врахувати, що Господь народився не в нульовому році, а в 6 чи 7 р. до Р.Х., ця дата відноситься до 32-33 р. по Р.Х. Щоб виповнився термін семидесяти сімок не вистачає однієї сімки – семи років. Ізраїль відрікся від свого Месії і в цей період, вже дві тисячі років, Бог працює з іншими народами. Остання сімка (сім років) буде періодом відродженого “Великого Риму”. Згідно книги Даниїла, остання світова держава матиме продовження в майбутньому, коли Рим (Бабилон) відродиться. Цей Бабилон Біблія прирівнює до суміші заліза і глини, тобто об'єднання буде неприроднім, будуть об'єднані в єдине ціле різні в усіх відношеннях цивілізації.

Перший період (три з половиною роки) Біблія демонструє, як успішний (відносно). Новий кацапський лідер позиціонуватиме себе, як “добрий цар”. Після приєднання до Світового союзу Ізраїля, який створить Кацапія-Єгипет, Єрусалим перетвориться на Содом і Єгипет (Об’явлення 11:8) – Ізраїль стане однією з провінцій світового Єгипту.

Дві тисячі років тому Ізраїль відрікся від Ісуса Христа. Перед Пилатом первосвященики відповіли: “немає у нас монарха крім кесаря” (Ів.19:15). Відмовившись від Господа Небесного, Ізраїль визнав зверхність царя земного – кесаря, за яким стоїть диявол. Слово цезар означає козел; козел є символічною твариною диявола.

Іван ІІІ, московський князь, почав називати себе кесарем/козлом (“цар” – кацапська форма від caesar) після одруження з Зоєю Палеолог, а Іван IV наказав записати до державних законівновий титул московських князів – “цар”. Хоч кацапи і зфальсифікували свою правонаступність від Риму, але за походженням вони є нащадками Каслухима (козла/цезаря/царя). Біблія вказує на Москву (а також Німеччину), як на країну появи нового кесаря.

Отже, Ізраїль визнає кесаря/царя/кацапа Риму, точніше Третього Риму – Москви. А це вказує на те, що устрій Кацапії знову стане тоталітарним. “Бог, царь, Отечество” – девіз ультранаціоналістів Кацапії. “Бог, козел [диявол], Отечество” – так цей девіз звучить точніше.

З допомогою високотехнологічної комп’ютерної техніки буде об’єднано все людство. Його буде обожнено і називатиметься з великої літери – “Людство”. Про це наступні слова Біблії: “Зробить він, щоб усім малим і великим, багатим і бідним, вільним і невільним поставлено печатку на правій руці їх або на чолі їх. І щоб ніхто не міг купувати або продавати, крім тих, хто має печатку або ім’я звіра, або число імені його. Ось де премудрість. Хто має розум, нехай вирахує число звіра; бо це число чоловіче; і число його шістсот шістдесят шість” (Об’явлення 13:16-18). В цьому тексті Біблії описано про систему, яка буде контролювати економіку. Якщо число 7 є знаком Божої повноти і досконалості, то число 6 є його протилежністю і означає неповноту, недосконалість, зло. Число 666 означає трикратне і остаточне відречення від Бога, трикратне проголошення творіння без суботи і світу без Творця. Цей час буде тріумфом гуманізму. Вище відмічалася людиноненависницька суть гуманізму.

Ця система суворо регламентуватиме життя людства взагалі і кожної людини, зокрема. Вище відмічалося, що для чітко регламентованого і стратефікованого суспільства є характерним однобічність розвитку кожного індивіда зокрема. Фактично, люди перетворяться на живих роботів. На початку дану систему буде впроваджено в Кацапії, де суспільство є психологічно кочовим і найбільш схильне до регламентації і стратефікації. Кожен раз, коли в монголо-кацапському суспільстві впроваджувався кочовий тип правління, це суспільство ставало чітко стратефікованим і регламентованим. Суспільство поділялося на три чіткі частини: пастух-деспот, сторожові людино-пси (силові структури такі як опричники, ЧК/КГБ, армія, тощо) і людська худоба. Для пастуха-деспота будь-яка людина є гвинтиком, яку можна “замінити”/знищити в будь-яку мить, аби працювала система (психологічно кочове суспільство). Аналогічно тому, як в турки-кочівники дали світову державу східнохристиянському суспільству, кацапи, психологічно кочове суспільство, дадуть світову державу глобальному світові, в основі колишньому західнохристиянському. Таким чином кацапи завоюють світ. Про те, що штовхає кацапів до завоювання світу поляк 3. Красінскі трохи більше ста років тому писав: “Московія є великим комунізмом, керованим урядом, який є військово-теократичним. Дантон, Марат, Робесп’єр – це немовлята, якщо порівнювати їх з такими революціонерами, як Іван IV, Петро І, Микола І. У глибині своєї душі московит свідомий свого духовного каліцтва, але він не має ані розуму, ні волі позбутися того каліцтва. Ба, гірше, московит вважає свій рабський стан за ідеал і гадає, що в такому рабстві буде колись увесь світ. Тим-то московит має нестримний нахил до загарбання чужих земель, бо те загарбання є винагородою за його рабство, даючи йому можливість знущатися з переможених, що підносить його до панів, до панського народу. Так доходить до неписаної угоди між московським урядом і його підданими щодо загарбництва. Піддані дають своєму урядові згоду і силу нищити ворогів імперії. Ось тут і криється таємниця душі московита та його імперії, її ніколи не змінять ні уряд, ні суспільство, бо вона є водночас і форма і зміст самої Московії. Московія подасть руку всім темним силам, купуватиме золотом, заплутуватиме інтригами – всю свою імперську могутність вживе на розпалення світової революції. Московія проголошує нову добу. Вона проголошує нового бога, нову церкву, прихід нового суспільства. Проголошує знищення приватної власності. Людям лишає єдину втіху – тваринне життя... Найпалкіша мрія Московії – це поставити московські прапори на руїнах Европи чи на европейському моральному багні, створеному підлістю одних, нездарністю других і чварами всіх европейців. Московія не пропустить жодної нагоди використати всі підлості людські” (там же, с.317).

Про причини, які рухають кацапів до завоювання світу, писав також француз маркіз А. де Кюстін. Він у 1839 році був у Кацапії, а повернувшись до Франції, видав книжку про Кацапію. Микола І платив французьким письменникам, щоб ті підірвали довір’я до книжки А. де Кюстіна.

У своїй книзі він писав: “Всі народи ненавидять рабство та деспотію. Московити ж люблять деспотію, а рабську покору вважають за велику чесноту. Деінде Івана IV вважали б потворою, що її виригнуло пекло, і огида до нього жила б у наступних поколіннях. Московити – навпаки – люблять і поважають Івана IV. Коли він помер, то вся нація його оплакувала. Покора московитів своїм царям – це справді релігійний культ, незнаний европейським народам, знаний хіба азіатським. Московити мають свого царя справді за земного, непомильного бога і тому не коритися йому вважають за великий, неспокутний гріх. Вони плазують біля його ніг і благають його берегти те, що кожний европейський народ ненавидить – це деспотію і рабство. Вони з сльозами захоплення та любові заприсягаються коритися деспотові без найменшого вагання. Присягають усі стани: вельможі і жебраки. Благають царя правити “твердо”, тобто деспотично, бо передчувають, що лише деспот може загнуздати московський дикий, жорстокий народ, що лише деспот може втримати лад і не допустити до розвалу імперії... Справді, московити люблять рабство більше, ніж інші народи свободу. Не те що волю, свободу, але навіть звичайну лагідність уважають московити за небезпечну, руйнівну для ладу слабкість. Жорстокість уважають за необхідну силу. Обеззброює московита лише страх. Страх та користь є єдиними спонуками всієї діяльності всіх московитів. У Московії нема середини між деспотом і рабом. Як не дивно, московит є раб і деспот водночас. Мене жахає не катівська жорстокість московських царів та можновладців, але жахає незрозуміла европейцям тиха покора жертв тієї жорстокості, готовність їх умерти без слова протесту. Коріння цієї покори лежить у непохитній вірі московита, що сам Бог дав владу цареві, і тому цар завжди справедливий... Московський уряд вигубив тих, хто наважився нарікати на урядову сваволю. Але водночас той же уряд вихваляє свою справедливість, свою турботу про добробут людей... Московські священики були, є і будуть лише поліцаями в рясах. Московія – це татарська орда, а не грецька Бізантія... Я подав дещо з царювання Івана IV тому, що московити і московки наших днів є такі самісінькі, як були й за Івана IV. Щоб належно оцінити европейську свободу і европейське життя взагалі, треба пожити у в’язниці, що називається Московія. Кожний, хто пізнав життя в Московії, буде задоволений з життя в будь-якій европейській державі, під будь-яким европейським урядом. Я особисто ніколи не забуду того почуття, яке охопило мене, коли я, покидаючи Московію, переступив її кордон. Тоді я на ввесь голос вигукнув: “Боже! Я вільний! Я можу говорити і писати, що думаю”. Птах, що вирвався з клітки, не був би щасливіший за мене тоді... Московський народ унаслідок злиднів є пожадливий і тому загарбницький. У своїй пожадливості та загарбництві московит не знає меж. У своєму рабському упокоренні він плекає надію поширити свою деспотію на інші народи, багатство яких хоче загарбати. Цей рабський народ мріє панувати в усьому світі. Ця його надія надає йому величезної динамічної сили. Московія дивиться на Европу, як на свою здобич, що її раніше чи пізніше матиме у своїх руках. Московія розпалює і роздмухує в Европі безлад та наші сварки і чвари, щоб цю моральну зіпсованість використати у своєму загарбництві. Це буде Польща на всеевропейську міру... Московити казали мені: “Европа вступила на шлях, що ним ішла Польща. Европу підточують шашелі лібералізму, її сила дедалі слабшає. А наша імперія дедалі могутнішає саме тому, що не маємо европейської ліберальної сваволі. Так! Деспотія робить нас рабами, але настане час, коли ми примусимо европейців заплатити за наше рабство... Від часу, коли я пізнав Московію, майбутнє Европи видається мені дуже чорним. Мені спадає на гадку, що Бог призначив Московію покарати Европу за її моральне гниття”.

Коли в 1952 році книжку А. де Кюстіна було перевидано в США, у передмові колишній посол США в СССР В. Бедел-Сміт до того видання написав: «Читаючи книжку А. де Кюстіна, написану 1843 р. про імперію Миколи І, мені здавалося, що читаю про СССР 1943 р. Такою була їхня неймовірна тотожність, хоч розділяє їх понад сто років» (там же, с.314-316).

Протягом цього періоду Бог вибере сто сорок чотири тисячі ізраїльтян, яких збереже під час наступного періоду, коли світовий уряд масово винищуватиме всіх ізраїльтян (Об.7:2-8).

ДУХОВНИЙ ЗАСТІЙ.

Тойнбі стверджував, що суспільство, яке перейшло до стадії світової держави не розвивається. Під розвитком розуміється наявність у суспільства самовизначення, духовного розвитку. Відсутність самовизначення в монголо-кацапському суспільстві демонструє його кризу і те, що це суспільство давно минуло етап розвитку і перебуває в стані своєї світової держави. В цьому відношенні Кацапія є продовженням Риму.

Один з авторів описує духовний стан Римської світової держави наступними словами: “Духовний настрій двох найславетніших націй античного світу був досить своєрідний… Скидається на те, що греки захоплювалися тільки самими собою, а римляни захоплювалися тільки самими собою і греками… Наслідком стало звуження і зрівнювання думки. Їхні уми, якщо можна так висловитися, були спрямовані тільки в себе, а отже, поступово вироджувалися і тупіли… Безмежний деспотизм цезарів, що сприяв стиранню всіх національних особливостей та уподібненню найдальших провінцій імперії одна до одної, підсилював зло. Наприкінці третього сторіччя християнської ери перспективи людства видавалися страшенно похмурими… Величезна людська спільнота опинилась під реальною загрозою лиха набагато жахливішого, ніж хай там яка із скоротечних, запальних, руйнівних хвороб, від яких нерідко страждають нації,– то була хистка, слинява, паралітична довговічність, безсмертя струльдбругів, різновид китайської цивілізації. Неважко було б знайти чимало схожості між підданими Діоклетіана та народом отієї Небесної імперії, де протягом багатьох сторіч ніхто нічого не навчився і не розучився; де управління державою, освіта, весь спосіб життя носить церемоніальний характер; де знання ні зростають, ні примножуються і, як ото талант, закопаний у землю, або золота монета, зашита в матраці, ні витрачаються ні ростуть. Ту апатію було порушено двома великими революціями – одна з них була духовною, друга політичною, одна прийшла зсередини, друга ззовні” (20, т.1, с.355-356).

Враховуючи розвиток високих технологій, один із сучасних авторів так описує майбутню світову державу: “Я думаю, що нам загрожує не анархія, а деспотизм, втрата духовної волі, тоталітарна держава, – можливо, тоталітарна держава світових масштабів. Унаслідок боротьби між націями або класами може виникнути локальна і тимчасова анархія, перехідна фаза. Анархія завжди слабка, й у світі, де панує анархія, будь-яка міцно згуртована група, організована на раціонально-наукових засадах, може захопити владу над рештою людства. І як альтернатива анархії світ перетвориться на деспотичну державу. Після чого світ може увійти в період духовної скам’янілості – то буде жахливий суспільний лад, що для вищої діяльності людського духу означатиме смерть. Скам’янілість Римської імперії і скам’янілість Китаю видадуться набагато менш жорсткими, оскільки в нашому випадку панівна група правитиме за допомогою науково опрацьованих методів. (Ви знайомі з працею Маколея “Есе на історичу тему”? Він доводить, що вторгнення варварів стали благословенням у кінцевому історичному підсумку, бо вони розбили скам’янілість. “Уникнути долі Китаю Европа змогла коштом тисячолітнього варварства”. Та вже не буде варварських рас, які могли б розбити майбутню світову тоталітарну державу).

Мені видається цілком можливим, що хоч філософія та поезія і скнітимуть у такій тоталітарній державі, наукові дослідження там успішно розвиватимуться, даючи все нові й нові відкриття. Птолемейове королівство стало для грецької науки досить сприятливим середовищем, і я думаю, природничі науки загалом можуть розквітнути за умов деспотизму. Адже в інтересах правлячої групи заохочувати все, що може сприяти посиленню її влади…” (там же, т.1, с.356-357).

Вище було продемонстровано, що Єгипетська цивілізація характеризувалася скам’янілістю протягом більшої частини свого існування і жила своєрідним “життям-в-смерті”. Світову державу створиять кацапи, які походять від єгиптян. Вони накинуть єгипетську скам’янілість на весь світ. Слово Міцраїм (Єгипет) дослівно означає бджоли. В розділі, присвяченому східнохристиянському суспільству було продемонстровано, що бджолиний вулик (і мурашник) є прикладом чітко стратефікованого загальмованого суспільства і що це є тупиком у розвитку. Саме у великий бджолиний вулик, тобто у загальмоване суспільство, перетворить людство Кацапія.

КАТАСТРОФИ АПОКАЛІПСИСУ (8:6 – 11:19).

З допомогою комп’ютеризації і впровадження нової системи контролю, людство обожнить саме себе, що є найбільшим гріхом, одночасно загнавши себе в новітнє рабство. Єгипет у Біблії є символом рабства і гріха, і в цей час Єгипет (Кацапія) пошириться на весь світ. Шляхом впровадження тотального контролю буде досягнуто миру між народами. Біблія говорить, що „коли говоритимуть „мир та безпека”, тоді раптом прийде до них загибель” (1 Сол 5:3).

Кари, від яких потерпатиме світ, що описує Апокаліпсис, майже цілком такі самі, які послав Бог на Єгипет, коли виводив Ізраїль з Єгипту, що знемагав там у рабстві. Апокаліпсис описує звучання труб ангельських і кари, що впадуть на третину землі. В цей час Бог „виводитиме” церкву зі світового Єгипту і знову посилатиме на Єгипет, світовий Єгипет, кари.

Приблизно в середині “останньої сімки” час зникне, він перейде в нову якість.

Об'явлення 10:1-7
І бачив я іншого потужного Ангола, що сходив із неба. Був одягнений в хмару, і над його головою веселка була, а обличчя його як стовпи огняні, і мав у руці своїй книжку розгорнену. І він поставив свою праву ногу на море, а ліву на землю, і закричав гучним голосом, як лев той ричить. І як він закричав, то заговорили сім громів голосами своїми. А як заговорили сім громів голосами своїми, я хотів був писати. Та я почув голос із неба, що до мене казав: Запечатай оте, що сім громів казали, і того не пиши! А Ангол, що я бачив його, як стояв він на морі й землі, зняв до неба правицю свою та й поклявся Живучим по вічні віки, Який створив небо та те, що на ньому, і землю та те, що на ній, і море й що в нім, що вже часу не буде, а дня голосу сьомого Ангола, коли він засурмить, довершиться Божа таємниця, як Він благовістив був Своїм рабам пророкам.

Зникнення часу відкриє можливість для руху в часі. Але за короткий час, який залишиться для нехристиянського людства, воно не встигне розробити технології, які дозволять практично здійснювати подорожі в часі.

Під час звучання останньої труби відбудеться підхоплення Церкви.

«Померлі Твої оживуть, воскресне й моє мертве тіло, тому пробудіться й співайте ви, мешканці пороху, бо роса Твоя – це роса зцілень, і земля викине рефаїмів! – згідно із цим текстом Святого Письма арії увійдуть до складу Церкви Христа. Саме арії примусили людство відмовитися від людожерства і інших тяжких гріхів, арії вивели людство зі стану примітивного варварства і цим підготували його до приходу Сина Божого.

Іди, мій народе, ввійди до помешкань своїх, і свої двері замкни за собою, сховайся на хвилю малу, поки лютість перейде

[звернення Бога до Його народу – Церкви і обіцянка захистити його від катастрофи безбожного суспільства].

Бо Господь ось виходить із помешкання Свого, навідати провини мешканців землі, кожного з них, – і відкриє земля свою кров, і вже не закриє вбитих своїх

[міра беззаконь переповниться].

У той день навідає Господь Своїм твердим і дужим мечем левіятана, змія прудкого і звивистого, дракона морського

[катастрофа безбожного суспільства і диявола]» (Іс.26:19-21 – 27:1).

„Кажу вам таємницю: не всі ми помремо, але всі перемінимося. Вмить, як оком змигнути, при останній трубі, яка прозвучить, і мертві воскреснуть нетлінними, а ми змінимося. Тому що тлінному цьому потрібно перетворитися в нетлінне, і смертному цьому перетворитися в безсмертне” (1 Кор. 15:51-53). Біблія каже, що в одну мить, як оком змигнути, будуть підхоплені на небо всі вірні Господа в оновлених тілах, всі, які люблять Його, вся Вселенська Церква, і в цю ж мить всі, які померли в Господі також воскреснуть в оновлених тілах і в ту ж мить також будуть піднесені на небо. Все це відбудеться в одну мить.

„Потому я глянув і ось натовп великий, що його зрахувати не може ніхто, з усякого люду, народу, племен і кожної мови стояв перед Престолом і перед Агнцем, зодягнені в білий одяг а в їхніх руках було пальмове віття. І вигукували вони гучним голосом: „Спасіння нашому Богові, що сидить на престолі і Агнцеві!” ...Агнець, що серед Престолу, „буде їх пасти і водитиме їх до джерел вод життя. І Бог кожну сльозу з очей їхніх витре” (Об.7:9-17).

„І засурмив сьомий Ангел, і на небі пролунали гучні голоси, що казали: “Перейшло панування над світом до Господа нашого та до Христа Його, і Він буде володарювати вічні віки! ...час настав мертвих судити і дати заплату рабам Твоїм пророкам і святим, і тим, хто Ймення Твого боїться, малим і великим, і знищити тих, хто нищить землю” (Об.11:15-19).