БОГДАН ЛИСИЦЯ. БОГИ.

І з’явилася в небі велика ознака: Жінка, зодягнена в сонце; під ногами її місяць і на голові її вінець із дванадцяти зір. Вона мала в утробі і кричала від мук родових, бо пологи вже почалися. І друге знамення явилося на небі: ось великий червоний дракон із сімома головами і десятьма рогами, і на головах його сім діадем. Хвіст його скинув з неба третю частину зір і кинув їх на землю. Дракон цей став перед жінкою, яка мала народити, щоб, коли вона народить, пожерти її немовля. І народила вона немовля чоловічої статі, якому належить пасти всі народи києм залізним; і забрано було її дитину до Бога і престолу Його. А жінка втекла в пустелю, де приготовлено було для неї місце від Бога, щоб годували її там тисячу двісті шістдесят днів.

І була на небі війна: Михаїл і Ангели його воювали проти дракона; і дракон і ангели його воювали проти них, але не встояли, і не знайшлося вже для них місця на небі. І скинуто було великого дракона, древнього змія, що називається дияволом і сатаною, який спокушає весь світ, скинуто його на землю і ангелів його скинуто з ним. І почув я гучний голос, що говорив на небі: нині настало спасіння, і сила, і королівство Бога нашого і влада Христа Його, тому що скинутий той, хто братів наших скаржив, хто перед нашим Богом оскаржував їх день і ніч! І вони його перемогли кров’ю Агнця та словом свого засвідчення, і не полюбили життя свого навіть до смерті! Через це звеселися ти, небо, та ті, хто на нім пробуває! Горе землі та морю, бо до вас диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має!» А коли змій побачив, що додолу він скинений, то став переслідувати жінку, що вродила хлоп’я. І жінці дані були два крила великого орла, щоб від змія летіла в пустелю до місця свого, де будуть її годувати три з половиною роки. І пустив змій за жінкою з уст своїх воду, як річку, щоб річка схопила її. Та жінці земля допомогла – і розкрила свої уста та й випила річку, яку змій пустив із своїх уст. І змій розлютувався на жінку, і пішов воювати з іншими дітьми її, що вони бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове (Книга Об’явлення 12:1-17).

Це місце Святого Письма оповідає про Україну.

Тарас Шевченко в поемі «Неофіти» також порівнював Україну з Матір’ю Господа Ісуса Христа. Ці його слова виявилися пророчими:

Благословенная в женах,
Святая праведная Мати
Святого Сина на землі,
Не дай в неволі пропадати,
Летучі літа марне тратить.
Скорбящих радосте! Пошли,
Пошли мені святеє Слово,
Святої Правди голос новий!
І слово розумом святим
І оживи, і просвіти!
І розкажу я людям горе,
Як тая мати ріки, море
Сльози кровавої лила,
Так, як і ти. І прийняла
В живую душу світ незримий
Твоєго розп’ятого Сина!..
Ти Матер Бога на землі!
Ти сльози матері до краю,
До каплі вилила! Ридаю,
Молю, ридаючи: пошли,
Подай душі убогій силу,
Щоб огненно заговорила,
Щоб Слово пламенем взялось,
Щоб людям серце розтопило,
І на Украйні понеслось,
І на Україні святилось
Те Слово, Божеє кадило,
Кадило Істини. Амінь (21, с. 515-516).

Потрібно відмітити, що події тут описано не в хронологічному порядку. Об’явлення 12:7-17 є детальнішим поясненням Об’явлення 12:1-6.

ЖІНКА.

Україна – це жінка. З найдавніших часів в українському народі глибоко шанували жінку-матір Дану, реальну історичну особу. На її честь названо найбільші українські річки: Дунай, Дністер, Дніпро, Дон, Донець.

В Стародавній Україні епохи Трипільської культури особливістю була велика шана до жінки-матері. Ця особливість спостерігається і в українському суспільстві до того, як українські суспільні основи почали руйнуватися впливами кацапів. Ця ж особливість була характерна для хетського і мінойського суспільств, які є дочірніми відносно Трипільського суспільства. Жінки в Україні практично завжди були на рівних з чоловіками. В суспільстві сарматів жінка відігравала головну роль. Пра-Україна вважалася країною амазонок. В численних жіночих похованнях скіфів і сарматів часто в якості похоронного начиння була зброя – луки, стріли, мечі. Жінки брали на рівних з чоловіками участь у полюванні і війні.

Про особливе становище жінки в українському суспільстві говорить народна приказка, що на чоловіку тримається один кут в хаті, а на жінці – три.

Знаковим є те, що українці століттями проливали кров за Україну, за її свободу, але українська державність відродилася не силою руки самих українців, а внаслідок збігу обставин при розвалі СССР, як дарунок Небес.

Українські жінки вважаються одними з найвродливіших у світі.

Україна є уділом Богородиці.

ЗОДЯГНЕНА В СОНЦЕ.

Солярні символи найбільшою мірою характерні для України. Своїх предків українці з найдавніших часів ототожнювали із сонцем. Бог сонця вважався покровителем Трої; богиня сонця Арінна – держави гетів. Сонце – таким був офіційний титул монархів у державі гетів. «Воловимир Красне/Гарне Сонце» – так називав народ одного з найшановніших князів Київської Руси, – Володимира Великого. З найдавніших часів іноземні хроністи, описуючи Україну, відмічали, що прабатьки українців найбільше шанують солярні/сонячні символи. Знаменитий арабський географ Аль-Масуді називав русів сонцепоклонниками.

Від староукраїнських слів «яр», «ярило», які означали «світло/сонце», «сонячний» пішла давня назва українців – «арії».

Сваргу (свастику), знак сонячного колеса, часто можна побачити зображеною на посуді та інших предметах праукраїнців епохи Трипільської культури; зустрічають її в найрізноманітніших місцях Євразії, практично всюди, куди мігрували нащадки Тираса/Перуна в різні часи. Зображення сварги сьогодні можна побачити в одному з найстаріших храмів України – Софіївському соборі в Києві. Сварга з давніх давен вишивається на народному одязі українців – сорочках-вишиванках, на рушниках тощо.

В 1910 році при Міністерстві юстиції царського уряду було створено комісію для розгляду питання державних кольорів Київської Руси. На основі серйозного вивчення композицій кольорів у літописних пам’ятках ця комісія визначила, що саме синій і жовтий кольори були домінуючими на прапорах української держави цього періоду.

Золотий (сонячний) лев на блакитному фоні був гербом Галицько-Волинської держави – наступниці Київської Руси.

Жовто-блакитний прапор України-Руси символізує сонце/світло і воду/живу воду, іншими словами основні стихії вогонь і воду, філософські поняття інь-ян, чоловіче і жіноче начала.

Прабатьки українського народу вважали воду основою всього сущого. Самари/шумери вважали, що вода лікує від усіх хвороб. Воду вони ототожнювали з мудрістю. Слово «вода» споріднене з українським словом «відати» - «знати», а також зі словом «веди». Міфологія праукраїнців багато уваги приділяє живій воді. Раніше в Україні вважалося великим гріхом плювати у воду чи засмічувати її. Вода є основою життя на Землі.

З давніх давен прабатьки українців були в мирі з водною стихією. Мінойська цивілізація була цивілізацією морською. У великій мірі морською цивілізацією була і Київська Русь – іноземні хроністи називали Чорне море Руським, бо по ньому, як вони писали, «тільки русь і плаває».

Отже, жовтий колір – це сонце/світло, блакитний – вода/жива вода. Поєднання жовтого і блакитного кольорів дає зелений колір – колір життя.

Спасителем і справжнім Світлом є Ісус Христос.

«Я – Світло для світу. Хто слідує за Мною, не буде ходити в темряві, а матиме світло життя» (Ів.8:12).

В духовному значенні вода є символом Святого Духа. «Коли прагне хто, іди до Мене і пий! Хто вірує в Мене, як сказано в Писанні, із нутра його потечуть ріки води живої!» Це Він [Ісус] сказав про Духа Святого, Котрого мали прийняти віруючі в Нього» (Ів.7:37-39). Святий Дух об’єднує людство і творить церкву.

Отже, в духовному розумінні жовто-блакитний прапор можна розглядати, як союз Бога/Ісуса Христа і Його народу, Його церкви.

Сьогодні український прапор перевернутий, він сьогодні блакитно-жовтий (точніше синьо-жовтий). Сонце сьогодні зображують внизу, а воду зверху, а це означає, що вода гасить сонце, після чого настає темрява. Вода/море в Біблії є символом народів без Бога. Отже, синьо-жовтий прапор, український прапор навпаки означає «людство над Богом»/«людство без Бога», тобто Бабилон, після якого настає катастрофа людства. Перевернутий прапор є міжнародним сигналом біди, закликом про допомогу.

В Україні законодавчо буде закріплено жовто-блакитний прапор.

Знаковим є те, що кацапи, приєднавши Україну до складу СССР, замінили жовтий колір в українському прапорі на червоний – колір крові. Вони дійсно принесли Україні в цей час стільки смертей, скільки ніколи не було в історії України раніше.

В черговий раз Русь-Україна зодяглася в сонце під час Помаранчевої революції. Помаранчевий – також колір сонця.

ПІД НОГАМИ ЇЇ МІСЯЦЬ.

Місяць є символом ісламу. Історія України-Руси від XIII до XVIII ст.ст. – це майже постійна боротьба з монголами, татарами і турками, які воювали в основному під символами ісламу. Своєю боротьбою і перемогами над мусульманським «місяцем» козаки захищали Европу і прославилися на весь світ.

Показовим є наступний приклад. Коли в 1323 р. загинули [в боротьбі з монголо-татарами] галицько-волинські королі Андрій і Лев Юрійовичі, польський князь Володислав Локетко сказав, що вони були йому «за непоборний щит від татар».

В Україні, в місті Кам’янець-Подільський, є єдиний в світі мусульманський мінарет, на якому встановлено, статую Богородиці, під ногами котрої дійсно місяць.

НА ГОЛОВІ ЇЇ ВІНЕЦЬ ІЗ ДВАНАДЦЯТИ ЗІР.

Дванадцять зір – це дванадцять Апостолів Христових, які, будучи галилеянами, були нащадками Перуна.

Число дванадцять символізує королівське походження, повноту і досконалість. Забігаючи наперед відмітимо, що східно-християнське руське суспільство єдине з християнських суспільств, яке досягне мети, до якої бігли всі, – перемоги християнства і утвердження нового виду суспільства. Владу над всіма народами Ісус Христос пообіцяв Церкві на чолі з дванадцятьма апостолами.

Вона мала в утробі і кричала від мук родових, бо пологи вже почалися.

Після розвалу СССР і з отриманням Україною незалежності від Кацапії в Україні активно відроджується християнство, тобто пологи вже почалися. Теперішнє покоління живе в час, коли вже невдовзі з України почнеться перехід до високоорганізованого насиченого християнства.

ПОМАРАНЧЕВА РЕВОЛЮЦІЯ.

І була на небі війна: Михаїл і Ангели його воювали проти дракона; і дракон і ангели його воювали проти них…

Передвісником Помаранчевої революції стала «Революція троянд» у Грузії, яка відбулася 23 листопада 2003 року. Ця подія відбулася в день Святого Георгія, покровителя цієї країни.

Після приходу Путіна до влади Кацапія стала на шлях авторитаризму, відразу ж було розроблено план приєднання України до Кацапії. Знаковим є те, що Кацапія одразу ж змінила свою воєнну доктрину. Кінцевою метою кацапів є їхнє віковічне прагнення панувати над світом. Першим кроком на шляху до цього в Москві розглядають відродження СССР.

Святий Архистиратиг Михайло є небесним покровителем України. Його зображено на гербі Києва. Святий Михайло вважався небесним покровителем козацтва, козаки часто зображували його на своїх знаменах.

В день Сятого Михайла 21 листопада 2002 року згідно з розпорядженням з Москви, прем’єр-міністром України було призначено Януковича. Президент Кучма не був задоволений цим призначенням Януковича і продемонстрував це тим, що проігнорував процедуру призначення і можливість привітання нового прем’єра і провів цей час в закордонній поїздці. Ця подія була початком запланованої руйнації української державності і приєднання України до Кацапії.

В неділю 21 листопада 2004 року в день Святого Михайла в Україні відбувся другий тур президентських виборів, на яких український народ сказав Януковичу: “Йди геть!” Перемогу отримав Віктор Ющенко, але внаслідок масових фальсифікацій переможцем було оголошено Януковича. У Києві сконцентрована влада над світом, і сатана хотів насміятися над Богом і поставити у Києві Хама – Януковича. Хам – одне з імен Януковича. Це є дуже символічним, оскільки в свій час Ной прокляв Хама і визначив його долею рабство.

Українців було позбавлено права вибору і розпочалась Помаранчева революція. В той час, коли українці стояли на Майдані, за них воювали на небі. Приєднати Україну до Кацапії і пізніше знищити її, як планував сатана, не вдалося.

Цікаво відмітити, що під час Помаранчевої революції в Києві різко знизився рівень злочинності.

Україну було відбито від наступу сатани. Внаслідок перемоги Помаранчевої революції український народ отримав можливість обирати і переобирати владу.

Уявити масштаб цієї війни людям надзвичайно важко. Кількість учасників була, не меншою, ніж у двох світових війнах, в яких було задіяно майже все людство.

...але не встояли, і не знайшлося вже для них місця на небі. І скинуто було великого дракона, древнього змія, що називається дияволом і сатаною, який спокушає весь світ, скинуто його на землю і ангелів його скинуто з ним. І почув я гучний голос, що говорив на небі: нині настало спасіння, і сила, і королівство Бога нашого і влада Христа Його, тому що скинутий той, хто братів наших скаржив, хто перед нашим Богом оскаржував їх день і ніч! І вони його перемогли кров’ю Агнця та словом свого засвідчення, і не полюбили життя свого навіть до смерті! Через це звеселися ти, небо, та ті, хто на нім пробуває! Горе землі та морю, бо до вас диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має!»

Згідно з цим текстом Святого Письма, перемога Помаранчевої революції в Україні стала знаком, що диявол вже програв війну на небі і вже скинутий на землю.

І друге знамення явилося на небі: ось великий червоний дракон із сімома головами і десятьма рогами, і на головах його сім діадем. Хвіст його скинув з неба третю частину зір і кинув їх на землю. Дракон цей став перед жінкою, яка мала народити, щоб, коли вона народить, пожерти її немовля.

Для Кацапії найбільш невигідною є християнська Україна. В усі часи з України велася євангелізація монголо-кацапського суспільства. Християнська проповідь є перешкодою для встановлення в Кацапії неототалітарного ладу.

Кацапи хотіли б приєднати Україну, але не як окремий суб’єкт федерації, а розділити її на губернії і на рівні окремих губерній ввести до складу Кацапії, щоб Україна ніколи не відродилася. Якби це відбулося, в Україні в першу чергу було б знищено християнство, тому що з України євангелізація поширюється на Кацапію.

У XIII ст. папство руками монголів при посередництві тамплієрів не залишили Києву можливості стати Другим Єрусалимом в земному розумінні – ізраїльтяни не змогли відбудувати в Києві Єрусалимський храм через монгольське нашестя. Київ став духовним Єрусалимом, євангелізуючи монголо-кацапське суспільство.

У Бога для України є свій план, і частину його (євангелізація монголо-кацапського суспільства) Україна-Русь виконала блискуче. Сьогодні ж Бог продовжує діяти в Україні і Київ підтвердить статус духовного Другого Єрусалиму. Київ є містом, яке посвячене Богу.

І народила вона немовля чоловічої статі, якому належить пасти всі народи києм залізним;

Сутички на небі призводять до грандіозних наслідків на землі.

В тексті, який оповідає про Україну, вказується на Кия Божого. Київ є містом Кия. Ця теза буде детально розглянута нижче.

Тойнбі продемонстрував, що цивілізації існують, щоб рухати вищі релігії. Київська Русь, яка мала перспективи першою принести людству індустріалізм і капіталізм, була зруйнована, і зруйнована навмисно. Україна помирала, щоб в монголо-кацапському суспільстві могло поширюватися християнство. Україну воскресив Бог і зараз Він по-особливому тут діє і вже невдовзі почне творити тут новий вид суспільства.

«Я [Христос] прийшов, щоб вони могли жити і щоб вони могли жити життям повним».

Знаковим є те, що Бог згаданий у найвищому законі України – Конституції України. «…усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, минулими, теперішніми і прийдешніми поколіннями…».

Центр Києва, центральна вулиця називається Хрещатик, на честь хрещення – посвячення Богу. Київ є найменш криміногенною столицею на пострадянському просторі.

Українські Президенти присягають на Конституції України і на Новому Заповіті Біблії – Пересопницькій Євангелії.

Протягом всієї історії Єгипет, який у Біблії є символом гріха і рабства і Україна є антиподами. Так, гети майже постійно воювали з Єгиптом. Повними антиподами були українці і кацапи (єгиптяни) ще зовсім недавно. Професор Московського університету Йосип Бодянський присвятив свою магістерську дисертацію (написану в 1837 році) порівнянню українських та кацапських народних пісень. У дисертації він протиставив засмучені і смиренні інтонації пісень кацапської Півночі життєрадісним мелодіям українського Півдня. «Яка велика різниця існує між Північчю та Півднем, – писав Бодянський, – і наскільки різні народи там живуть». М.Горький порівнював українців і кацапів наступними словами: «Я перейшов пішки всю нашу землю від чорноморського степу до біломорської північної тундри, отже знаю її добре… Душа українця росте і купається в яскравих, гарячих променях південного сонця, а московит живе в сутінках та холоді північних лісів. Отже, природно, душа московита є не лише іншою за українську, а й цілковито протилежною. Українська багатюща природа, ласкаве погідне небо, яскраве гаряче сонце, сповнений піснями степ, тепле, прекрасне море – надали українській душі більше струн, більше барв, більше інших душевних багатств, ніж бідна, сумна, гола природа Московії дала душі московита. Отже, природно, що багатюща українська душа створила багатющу українську культуру, переповнену красою, світлом, теплом, радістю, вільнолюбністю, згармонізованою різноманітністю. Велика українська душа дала високий злет творчій думці та широчину погляду на всесвіт. Безперечно культура українського народу значно перевершує культуру московського народу. Московит і українець, маючи цілковито інакші (навіть протилежні) психіки, цілковито інші світогляди, природно, не можуть мати однакового громадського ладу. Це доведуть вам науково: народознавець, мовознавець, культуролог, психолог, господарник, політик і релігієзнавець» (22, с.379).

Дякуючи цілеспрямованій політиці асиміляції українців, монголо-кацапське суспільство, антипод Руси-України, глибоко проникло в її суспільний організм. Чорнобиль і корупція, наркоманія і епідемії онкозахворювань і туберкульозу, екологічні проблеми – це лише верхівка айсбергу, який отримала Україна-Русь внаслідок контакту із суспільним трупом – монголо-кацапським суспільством. Причина всіх цих проблем захована глибоко в духовній площині – впливі на Україну-Русь сусідніх цивілізацій і, в першу чергу, монголо-кацапської цивілізації (чи тепер монголо-кацапського субсуспільства, як частини Західного суспільства).

Монголо-кацапське суспільство нанесло православно-християнському руському суспільству два важкі удари, кожен з яких мав би стати смертельним, і тільки з ласки Божої Україна вижила. Першим ударом було масове винищення українців під час трьох голодоморів, колективізації, депортацій і масових репресій. Найбільш тяжкі наслідки мав голодомор 1932-1933 років. Окрім геноциду, масового винищення, це також був акт масового приниження українців. Після цього на масовому підсвідомому рівні українського народу з’явився страх перед кацапами.

Психологи свідчать, що коли відбуваються акти масового знищення людей, велика частина людей, проти яких це спрямовано, прагнуть асоціювати себе не з жертвами, а з агресором. Таким чином вони намагаються себе заспокоїти, заспокоїти свій підсвідомий страх. Так, у фашистських концтаборах багато в’язнів намагалися, наскільки дозволяв режим, наслідувати поведінку есесовців, носити їх символіку тощо.

Після пережитої трагедії, на підсвідомому рівні українського народу поселився такий великий страх перед кацапами, що багато українців намагаються асоціювати себе з ними, проводять сепаратистські міроприємства на зразок сіверськодонецьких, намагаються переконати, в першу чергу самих себе, що кацапи добрі, принаймні до них, які намагаються асоціювати себе з агресором. На кацапів вони дивляться, наче пес, який очікує ласки від жорстокого господаря, який незаслужено його покарав. Кацапи ж стверджують, що український народ є їхнім «молодшим братом». Кацапи помістили українців в гетто, аналогічно тому, як німці поміщали в гетто ізраїльтян.

Тойнбі про проживання певних народів і соціальних груп в гетто писав наступне: «… Левантійці, як і фанаріоти, могли б уникнути утисків, коли б зреклися своєї віри і навернулися у віру своїх володарів. Одначе мало хто з них обрав такий шлях; натомість, як і фанаріоти вони заходилися використовувати обмежені можливості, залишені для них системою, яка позбавила їх більшості прав, і в процесі такого пристосування до нелегких умов вони проявили цікаву й досить таки непривабливу суміш людських властивостей, а саме: твердість вдачі і догідливість манер, яка, власне, характерна для всіх соціальних угруповань, що опиняються в аналогічному становищі. І нічого не змінювало те, що левантієць міг бути прямим нащадком одного з найвойовничіших і найвідважніших народів західного християнського світу: середньовічних венеціанців або генуезців, сучасних французів, голландців або англійців. У задушливій атмосфері свого оттоманського гетто вони мусили або дати той самий відгук на виклик релігійного утиску, що його давали їхні товариші в нещасті, хоч би звідки вони походили, або згинути.

В перші сторіччя свого панування османи, знаючи народи західно християнського світу – вони їх усіх називали «франками» – лише через своїх левантійських представників, гадали, що вся Західна Европа населена такими «людьми нижчого ґатунку». Набувши більше досвіду, вони мусили змінити думку й відтоді стали проводити різку межу між «своїми франками» і їхніми «заморськими» тезками. «Своїми франками» були для них ті, хто народився й виріс у Туреччині, в левантійській атмосфері, й відповідно розвинув у собі левантійську вдачу. «Заморськими франками» вони називали тих, які народилися і визріли у себе вдома, в країні франків, і прибули до Туреччини вже дорослими людьми, зі сформованими характерами. Турки були страшенно здивовані, коли з’ясувалося, що психологічне провалля, яке відокремлювало їх від «своїх франків», зникало, коли їм доводилося мати справу з «франками заморськими». «Франки», що були їхніми географічними сусідами і співвітчизниками, здавалися їм психологічно чужими, тоді як «франки», котрі прийшли з далекого краю, виявилися людьми з тими самими пристрастями, що й у них, османів. Але пояснення цьому факту дуже просте. Турок і «заморський франк» могли зрозуміти один одного тому, що і перші й другі мали майже однакове соціальне тло. Кожен із них виріс у середовищі, де він був господарем свого дому. З другого боку, обом їм було важко зрозуміти, а тим більше шанувати «свого франка», тому що соціальне тло, на якому він сформувався, було їм обом абсолютно чуже. Він не мав власного дому, він народився в гетто…» (20, т.1, с.141-142).

Українців кацапи також помістили в гетто і примусили їх думати про себе, як про людей другого сорту. Населення України було в основному сільським. Ще за часів кацапських царів українців (селян) закріпачили, тобто зробили рабами. В часи більшовизму це рабство оформили під назвою «колхоз». В 1932-1933 рр. кацапи знищували українців масовим штучним голодом. Українські села були перетворені на справжні гетто, які оточували військами, а українці повільно вмирали від голоду. Після цього не знищеним українцям (селянам) не видавали паспорти, вони були змушені проживати в чітко визначених населених пунктах, майже безплатно працювати на кацапські «колхози» – більшість українців були рабами, що проживали в гетто. Самі українці говорили, що «колхозник – це раб». Кацапи відносяться до українців, як до «меншого брата», а в кацапському фольклорі менший брат – це завжди дурник.

Українців Західної України, які не зазнали масового приниження голодомором, кацапи не розглядають, як „молодшого брата”, але розглядають, як фактор, що стоїть на заваді повному покоренню України кацапам. Кацапи часто говорять про необхідність відділення Західної України від решти України.

Другим ударом, який мав би стати смертельним, став атеїзм, який особливо потужно став проникати в український суспільний організм із монголо-кацапського. Після голодомору і інших актів винищення українського народу це суспільство сильно ослабло. Пропаганда того, що «Бога немає» дозволяла робити все! В Кацапії масові кровопролиття, червоний терор став можливим, тому що було заявлено, що Бога немає, отже, немає перед ким відповідати. Цим кацапи врятували своє монголо-кацапське суспільство. Атеїзм на практиці означає, що можна все, чого ніхто не бачить. Коли кацапського історика Карамзіна попросили охарактеризувати Кацапію одним словом, він сказав: «Крадуть». Тому що «Бога немає».

Тому що «Бога немає», можна обкрасти Україну, можна знищити народ чи його частину голодомором і не боятися нічого і нікого.

Причиною вище згаданих нинішніх проблем України і, в основному, корупції є переконання, що «Бога немає», яке було нав’язане українському суспільству кацапами. Після голодоморів українському народу було надзвичайно важко супротивлятися безбожництву, яке нахлинуло із Кацапії.

Церква з України протягом віків євангелізувала Кацапію/Єгипет. В той же час з Кацапії/Єгипту в Україну проникає новітнє ідолопоклонство (від кацапського мату до обожнення державних інституцій, таких, як лідер, партія, тощо, а також атеїзму і вседозволеності, яку тягне за собою атеїзм), наслідком чого і є вищеназвані сьогоднішні глобальні проблеми України.

Духовний Єгипет, символ гріха і рабства в Біблії, сьогодні глибоко проник в суспільне тіло України-Руси. Вирішення вищеназваних проблем лежить у духовній площині. Арнольд Дж. Тойнбі говорив про це: «Якщо міжцивілізаційні зіткнення розглядати взагалі, для сторони, яка зазнала нападу й не спромоглася запобігти проникненню навіть єдиного першопрохідного елемента агресивно поширюваної культури і не дати йому притулку у власному суспільному організмі, єдиний шанс виживання полягає у здійсненні психологічної революції» (20, т.2, с.212). Під цією революцією Тойнбі розумів «друге народження», «народження згори». «Якщо людина не народиться знову, вона не може побачити Королівства Божого» – сказав Христос.

«І народила вона немовля чоловічої статі, якому належить пасти всі народи києм залізним». Це місце Святого Письма є пророцтвом про Україну. В Україні, в серцях багатьох українців має народитися Христос. В Україні вже невдовзі з’явиться суспільство нового типу. Україна буде єдиною з християнських цивілізацій, яка досягне того, чого прагнули досягти всі християнські цивілізації – повного утвердження християнства у всіх сферах суспільного життя. Україна першою перейде від християнства початкового рівня до високоорганізованого насиченого християнства. Україна буде християнською країною, не світською, це буде остання християнська країна в світі. Ласку Бога до України неможливо зрозуміти повністю розумом. Про цей час, який наближається, Тарас Шевченко говорив:

І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом
(21, с.309).

Україна відновиться як економічно сильна країна і зможе сказати «ні» вступу до «Світового союзу». Україна стане однією з найуспішніших країн світу і зароблятиме дуже багато зароблятиме на своїх розумових ресурсах. Україна стане одним із світових інтелектуальних центрів – блакитний колір українського прапора означає воду, яка символізує також мудрість.

Християнський „Київ – Другий Єрусалим” стане столицею світового християнства (Єрусалим в той час перетвориться на Содом і Єгипет (Об’явлення 11:8) після приєднання до Світового союзу, який створить Кацапія-Єгипет).

Це буде єдина країна світу, яка не потерпатиме від воєнних конфліктів і від глобальних катаклізмів. В Україні буде закрито всі атомні електростанції, а земля буде очищена від радіонуклідів, які випали після катастрофи Чорнобильської АЕС.

Україна визнає верховенство законів Бога над законами і деклараціями людей, які були створені для применшення значення принципів Бога. Диявольська декларація прав людини заперечує можливість людини мати вільний вибір: віддати себе Богу або віддати чи продати себе сатані, чи передати себе у власність іншій людині. Людей, які в свій час (в минулому) захотіли стати рабами, дана декларація позбавляє цього права. Бог створив людей вільними і дав їм цю можливість вибору, а дана декларація суперечить цьому.

Прийняття цієї декларації було одним із етапів “таємниці беззаконня” про яку говорив апостол Павло (2 Сол.2:1-12). Багатьох людей, які зробили вибір, і продали себе в рабство, було проголошено вільними, а багатьох людей, які чесно працювали, заробляли гроші і купили за свої гроші цих рабів було проголошено злочинцями. Цією декларацією було проголошено злочинцем єврейського патріарха Йосипа, який купив весь Єгипет і врятував Ізраїль. Злочинцем було проголошено людину, яка врятувала народ, з якого явився Ісус Христос. Ця декларація руйнує принципи співжиття людей. Її прийняття практично означає, що якась людина може займатися легальною діяльністю, за яку завтра якийсь диктатор, для досягнення певних своїх цілей, проголосить її злочинцем. Аналогічний приклад – Кацапія після комуністичного перевороту 1917 року. Тоді кацапи зруйнували принципи людського співжиття, що мало наслідком мільйони втрачених людських життів. Руйнування принципів співжиття дозволило кацапам проголосити злочинцями всіх служителів Бога і більшість із них позбавити життя.

Так звана декларація прав людини проголошує злочинцями апостолів Христових, які СЬОГОДНІ через Новий Заповіт наказують рабам коритися своїм власникам:

Лист до ефесян 6:5-9

Раби, слухайтеся тілесних панів зо страхом і тремтінням у простоті серця вашого, як Христа! Не працюйте тільки про людське око, немов чоловіковгодники, а як раби Христові, чиніть від душі волю Божу, служіть із зичливістю, немов Господеві, а не людям! Знайте, що кожен, коли зробить що добре, те саме одержить від Господа, чи то раб, чи то вільний. А пани, чиніть їм те саме, занехаюйте погрози, знайте, що для вас і для них є на небі Господь, а Він на обличчя не дивиться!

1-ий лист до Тимофiя 6:1-5

Усі раби, які під ярмом, нехай уважають панів своїх гідними всякої чести, щоб не зневажалися Боже Ім’я та наука. А ті, хто має панів віруючих, не повинні недбати про них через те, що браття вони, але нехай служать їм тим більше, що вони віруючі та улюблені, що вони добродійства Божі приймають. Оцього навчай та нагадуй! А коли хто навчає інакше, і не приступає до здорових слів Господа нашого Ісуса Христа та до науки, що вона за правдивою вірою, той згордів, нічого не знає, але захворів на суперечки й змагання, що від них повстають заздрість, сварки, богозневаги, лукаві здогади, постійні сварні між людьми зіпсутого розуму й позбавлених правди, які думають, ніби благочестя то зиск. Цурайся таких!

В даному тексті апостол Павло звелів рабам шанувати своїх панів. Павло говорить, що якщо хтось навчає інакше, той не погоджується із словами Ісуса Христа.

Лист до Тита 2:9-15

Раби щоб корилися панам своїм, щоб догоджали, не перечили, не крали, але виявляли всяку добру вірність, щоб у всьому вони прикрашали науку Спасителя нашого Бога… Оце говори та нагадуй, та з усяким наказом картай. Хай тобою ніхто не погордує!

Ця декларація проголошує злочинцем Ісуса Христа, який купив рабів – відкупив Своєю кров’ю людей. Згідно з цією декларацією, викуплення Ісусом Христом людей є злочином, за який Його потрібно покарати.

Ця декларація матиме продовження у майбутньому. Майбутній кацапський лідер захоче хитрістю зфальсифікувати право вибору людей, як фальсифікує право вибору дана декларація. Він зажене все населення планети у рабство, а коли всі люди стануть його рабами (фактично, рабами диявола), проголосить їх вільними, хоча ніхто тоді вже вільним не буде.

Будуть масові міграції в Україну всіх, хто має українське коріння; багато людей у всьому світі намагатимуться відшукати можливе українське коріння свого роду.

Помаранчева революція була важливим переломним моментом. Зараз Україна рухається до цілі, яка визначена для неї Богом.

Потрібно відмітити, що Ізраїль знаходився ще в гіршому становищі, ніж Україна, коли відродився. Але Ізраїль перетворив пустелю на квітучий сад, переміг практично весь арабський Близький Схід, зірвав плани СССР «десіонізації» Близького Сходу. Бог показує свою силу в Ізраїлі і сьогодні Він «прирік» Україну на перемогу.

«Для вас, котрі благоговіють перед Іменем Моїм, зійде Сонце Правди і зцілення в промінні Його» (Мал.4:2).

Потрібно відмітити, що тексти Біблії, які тут розглядаються, не про Ізраїль. Натомість про ізраїльський народ є наступний текст Біблії, який відрізняється від тих, які розглядаються в цьому розділі: «Не зазнавши мук породу, вона породила, і поки прийшов її біль, то сина легенько вона привела...» (Іс.66:7).

і забрано було її дитину до Бога і престолу Його.

Даниїл говорить про сім років правління антихриста. Перших три з половиною роки він буде мати успіх, других три з половиною років буде «велика скорбота» по всій землі. Україна не увійде в світову державу антихриста і проводитиме євангелізацію світу через супутники. В першу половину терміну він не завоює Україну, тому що позиціонуватиме себе у світі, як «добрий цар». В цьому тексті йдеться про підхоплення Церкви (в Україні і по всьому світі), яке, відбудеться в середині семирічного періоду правління антихриста – середині «останньої сімки».

В країнах, які об’єднає антихрист, церкви визнають його, як Месію; християн, які його не визнають, – переслідуватимуть. До початку «останньої сімки» кацапська церква остаточно втратить вплив в Україні, тобто ця церква втратить апостольськість – Апостол Андрій проповідував в Скіфії-Русі-Україні (також до кацапської церкви ніякого відношення не мали Кирило і Мефодій). В Кацапії антихриста визнає церква, яка втратить апостольскість.

А жінка втекла в пустелю, де приготовлено було для неї місце від Бога, щоб годували її там тисячу двісті шістдесят днів.

І жінці дані були два крила великого орла, щоб від змія летіла в пустелю до місця свого, де будуть її годувати три з половиною роки.

А коли змій побачив, що додолу він скинений, то став переслідувати жінку, що вродила хлоп’я… І пустив змій за жінкою з уст своїх воду, як річку, щоб річка схопила її. Та жінці земля допомогла – і розкрила свої уста та й випила річку, яку змій пустив із своїх уст.

Русь/Україна і Кацапія/Бабилон/Єгипет є антиподами. Знаковим стало те, що першу Римську імперію – Бабилон знищували гуни/руси і германці (під тиском гунів). Остаточно знищив Римську імперію у 476 році король Одоакр, рутенської народності. Він скинув останнього римського імператора Ромула Августула (Божественного) – так само звали і засновника Риму, зруйнуваши Римську імперію, біблійний прообраз майбутньої світової держави, Бабилону. Україна протягом своєї історїі євангелізувала Кацапію – третій Рим. Християнське суспільство є антиподом суспільства без Бога, яким є Бабилон; обоє вказують різні шляхи розвитку суспільства. Тому Бабилон (диявол) ненавидить Україну-Русь.

Ці тексти про період «великої скорботи», який триватиме другі три з половиною роки «останньої сімки». Сьогодні ці тексти до кінця не є до кінця зрозумілими.

Кацапський лідер вирішить завоювати Україну-Русь. Кацапія зацікавлена в володінні Руссю-Україною. Україну розглядатимуть, як ключову країну при формуванні Світового союзу. Без України цей союз буде нелегітимним і незаконним, оскільки угоди, укладені Йосипом близько трьох з половиною тисяч років тому у Єгипті роблять володарем світу того, хто є володарем в Києві.

Щоб надати легітимності Кацапії, країні, яка претендуватиме на статус найважливішої країни світу, відбудеться спроба завоювати Україну. Але Бог не дозволить надати Кацапії і, відповідно, Світовому союзу легітимності. Кацапська армія (річка) провалиться під землю – її проковтне земля, як проковтнула Корея, Дафана і Авірона (Числа 16:27, 31-34). Без України грандіозну споруду Світового союзу буде поставлено не на міцний фундамент законності і легітимності, а на пісок незаконності і нелегітимності.

«Хто має Київ, той переможе Московську імперію» – сказав німецький політик і міністр (22, с. 380). Коли буде Божий суд над Бабилоном, Київ буде юридичним аргументом Бога.

І змій розлютувався на жінку, і пішов воювати з іншими дітьми її, що вони бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове.

У другій половині «останньої сімки» антихрист покаже своє справжнє лице. Він почне війну з Ізраїлем. Буде завойовано решту країн світу, які не увійдуть до світового союзу. Всі люди, які залишаться на землі на час «великої скорботи» і визнають Бога, зазнають великих переслідувань.

МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ.
(слова – Олександр Кониський, музика – Микола Лисенко).

Боже Великий Єдиний,
Нам Україну храни
Волі і світу промінням
Ти її осіни

Світлом науки і знання
Нас усіх просвіти
В чистій любові до краю
Ти нас, Боже, зрости.

Молимось, Боже Єдиний,
Нам Україну храни
Всі Свої ласки, щедроти
Ти на люд наш зверни.

Дай йому волю, дай йому долю
Дай доброго світа
Щастя дай, Боже, народу
І многая многая літа.