БОГДАН ЛИСИЦЯ. БОГИ.

В найдавніші часи, – наприкінці IV тисячоліття до Р.Х. – географія Східного Середземномор’я сильно відрізнялася від сучасної. Це був час відразу після Потопу, коли ще активно відбувалися геологічні процеси і материки продовжували швидко розходитися. Сьогодні все більше вчених вказують на те, що Чорне море раніше було прісним озером. Це море не з’єднувалося із Середземним, тобто не існувало Мармурового моря, проток Боспор і Дарданелли. Територія, де нині безліч островів Егейського моря, мала інший вигляд. Поміж інших островів тут виділявся один, дещо більший за інші. Після того, як народ Атираса витіснить звідси хамітів, цей острів отримає назву Атрантида/Атлантида. Ще через деякий час цей острів опиниться під водою. Відстань між Европою і Африкою була меншою, ніж сьогодні.

Найдавнішим населенням перерахованих регіонів є лувійці/лубійці і каслухи (враховуючи капторів), які походили від Лудима і Каслухима (та Капторима), синів Міцраїма (Єгипта), сина Хама, а також частина народів Патрусима, і Анаміма, синів Міцраїма.

"Міцраїм (Єгипет) породив лудів, анамів, нафтухів, патрусів, каслухів, що звідси вийшли филистимляни і кафтори" (Буття10:13-14). Землею Міцраїма (Єгипта) в найдавніші часи була земля вздовж Нілу.

«Міцраїм» є самоназвою єгипетського народу, точніше іменем, яке дав Хам своєму сину. Назву «Єгипет» їм пізніше дали греки.

Слово «міцр/музур» означає бджола; [ім] є закінченням, що вказує на множину, отже Міцраїм – це бджоли.

М І Ц Р
М Ц Р
Б ДЖ Л
Б ДЖО ЛА

Крім цього є ще чимало доказів того, що слово “міцр” є варіацією слова “бджола”. В старогрецькій мові слово бджола звучить, як “мелісса” чи “мелітта”.

Мерем – таке ім’я богині, яка є покровителькою бджіл (і землеробства) у адигів. У цього народу є ще один міфологічний персонаж, пов’язаний із бджолами. Мериса – таке ім’я має інша покровителька бджіл, міфологічний персонаж у адигів. У міфі оповідається, що одного разу загинули всі бджоли і врятувалася лише одна, яка заховалася в рукаві Мериси. Потім від неї відродилися бджоли. Мерисі було присвячено одне з літніх свят.

Бубілас, Бабілас – бог бджіл у литовців; це слово походить від слова “Міцр”. Подвоєння [бб] тут аналогічне подвоєнню у назві “Бабилон” – слово “Бабилон” також є варіацією слова “Міцраїм”, бабилоняни походили від єгиптян.

Культи, пов’язані з Телепіном, монархом держави гетів, також демонструють, що слово “Міцраїм” (Єгипет) означає саме “бджоли”. Під час його правління було введено єгипетські культи, які зсередини розклали морально населення, а ззовні ця держава була знищена єгипетськими племенами. У культових текстах оповідається, що після гніву і відходу “бога” Телепіна на державу насувається хмара бджолиного рою – тобто Міцраїм/Бджоли (Єгипет).

Близькосхідні народи, які добре пам’ятали свої генеалогії і генеалогії сусідів, знали Єгипет під іменем Міцраїм. Так, в угаритських написах Міцраїм звучить, як «Мерм», в табличках Амарни – «Міцрі», в ассірійських написах – «Музур» (Ассірійський король Асархаддон (681-668 рр. до Р.Х.) в літописах повідомляв, що зробився королем Музура, Патурісі і Куша. Патурісі (Патрос у Біблії) одне з єгипетських племен, Патрос був сином Міцраїма (Єгипта). Також це ім’я вимовляли, як «Птрс» чи «Пторес». У бабилонських написах Міцраїм звучить як «музрі». Сучасні араби цю назву вимовляють, як «Міср».

Сини Міцраїма зі своїми сім’ями (в перспективі народами) в найдавніші часи жили на території Єгипту і навколишніх територіях і звідси розселялися у міру зростання їх народів. Лудим в надавніші часи займав територію на захід від Єгипту – територію нинішньої Лівії. Анамим в найдавніші часи займав землі на заході від Лівії, де в часи Римської імперії існувала країна Нумідія, а також частина його народу займала землі між Єгиптом і Кушем/Ефіопією, і ця країна називалася Нубія. Наптухим в найдавніші часи займав території в районі середньої течії Нілу. Патрусим в найдавніші часи займав замлі у верхній течії Нілу, а далі на південь від його земель починалася територія Анама – Нубія. Каслухим в найдавніші часи проживав на землях в дельті Нілу. Поряд з ним жив і його син Каптор зі своєю сім’єю; також сім’я/народ Каптора в найдавніші часи мешкав на території Кірінеї – землі між Лівією і Нумідією. Також нащадками Каптора є копти.

Деякі єгипетські народи в найдавніші часи поширилися зі своїх земель на Палестину, Сірію, Месопотамію, Егеїду, Балкани, Малу Азію, Італію. Нижче буде продемонстровано, що угро-фінські племена, на основі яких сформувалися кацапи, фіни, угорці і ще ряд народів, походять від Міцраїма/Єгипта.

СІРІЯ, ПАЛЕСТИНА І МАЛА АЗІЯ.

Найдавнішим населенням Сірії і Палестини були нащадки Міцраїма (Єгипта), а також Ханаана.

На присутність тут нащадків Міцраїма в найдавніші часи вказують чимало топонімів, зокрема наступні:

місто Гацар-Енон – Гацар – Каслух/Каслухим;
м. Катна – Капторим;
м. Тір – тар – таср – каср – Каслух/Каслухім;
м. Мегіддо – м г д – м ц р – Міцр/Міцраїм;

земля Галаад – Каслух/Каслухим;
земля Келе-Сірія = Каслухим-Сірія. Низовинна рівнина між Ліваном і Антиліваном; інколи під цією назвою розуміли Фінікію і Палестину до Рафії (у Полівія);
земля Ліван – Лів/Лудим;

озеро Мером – Міцраїм.

острів Кіпр – Каптор/Капторім.

Походження найдавнішого населення Лівану (тобто Близького Сходу) від Капторима, тобто від єгиптян, підтверджує самарський епос, зокрема оповідь «Гільгамеш і гора безсмертних». Гільгамеш із своїми воїнами відправляється в гори Лівану за кедровим лісом, який охороняє чудовисько Хумбаба/Хувава. В даній оповіді Хумбаба називає «гору Хуррум» своїм батьком і матір’ю. Потрібно згадати, що вже давно висувалися припущення, що назва цієї гори, як ім’я самого Хумбаби, пов’язане зі згадками про хурритів. Ці припущення виявляються правдивими. І назва гори, і ім’я чудовиська, як і слово “хуррити”, походять від імені Капторим:

ХУМБАБА
Х МБ Б
К ПТ М
КАПТОРИМ

ХУРРУМ
Х У Р М
Х В Р М
К Б Р М
К П Р М
КАПТОРИМ

Першими народами/племенами, які заселили Малу Азію, були нащадки Міцраїма. Багато назв найдавнішіх присутніх тут племен свідчать про це:

Аласія (на Кіпрі) – Каслух/Каслухим;
Ассува – Каслухим;
Каски – Каслух/Каслухим;
Кіццуватна – кіццув – Каслухим;
Лувійці – Лів/Ліб/Луд/Лудим;
Лукка – Каслух/Каслухим;
Маса – Міцраїм;
Партахвіна – Патрусим;
Сухма – Каслухим;
Хайса (Ацці) – Каслух/Каслухим;
Ацці – Каслух/Каслухим;
Хапаллай – хаталай – хасалай – Каслух/Каслухим;
Хуррити – хутири – кутири – Каптор/Капторим;
Циппасма – киппарма – Капторім;

Також найдавніші топоніми свідчать про присутність в цьому регіоні першого населення, яке походило від Міцраїма:

острів Лацпа – Каслухім;

місто Аласія (Кіпр) – Каслухім;
місто Куссар – Каслух/Каслухим;
місто Лістра – Каслух/Каслухим;

земля Кілікія – Каслухим;
Лідія – Луд;
Левант – Лів/Ліб/Луд/Лудим;
Лікаонія – Каслухим;
Лікія – Каслух/Каслухим;

Також на Каслухима, як прабатька багатьох народів Близького і Середнього Сходу, вказує спосіб співу, який поширений серед цих народів. Цей спів дуже подібний на мекання козла. Багато з цих народів в найдавніші часи виводили свій родовід від Каслухима/Козла; деякі народи запозичили цей спосіб співу від народів Каслухима.

Отже, першими народами/племенами, які заселили Малу Азію, а також частково Сірію і Палестину були народи, які походили від Міцраїма.

МЕСОПОТАМІЯ.

Автохтонне населення Месопотамії походило в основному від Каслухіма/Каслуха, сина Міцраїма (Єгипта). Цивілізацію в їх краї принесуть самари, і з часом єгипетські народи/племена також почали будувати свої міста.

Місто Аккад = Каслух/Каслухім:

АККАД
К К Д
К С Р
К С Л
КАСЛУХ

м. Бабилон – билон – міром – Міцраїм; слово “Міцраїм” означає “бджоли”.
(подвоєння [бб] аналогічне подвоєнню [мм] в назві Мемфіс, яка також походить від Міцр/Міцраїм;
Бубілас, Бабілас – бог бджіл у литовців; в цьому слові також відбулося подвоєння [бб])
м. Еккалатум – Каслухім
м. Казаллу – Каслух/Каслухім
м. Калах – Каслух/Каслухім.
м. Каркемиш – Каслухім.
м. Халне – Каслухім.
м. Марі – Міцраїм.
м. Мурум (місто не локалізоване, але згадується в писемних джерелах, як один із центрів культу Адада) – Міцраїм.

Гозан (земля в Північній Месопотамії) – Каслухим.

Халдеї (один з народів/племен бабилонян) – каслухи/Каслухим.

Від імені Каслухим походить і назва Каспійського моря:

КАСПІЙ
К С П
К С Б
К С М
КАСЛУХИМ

Деякі з назв міст Іраку, які існують і сьогодні, також вказують на походження автохтонного населення Месопотамії з Єгипту:

місто Басра – Міцр/Міцраїм (звуки [м] – [б] часто взаємозамінювалися);
м. Мосул – Музур/Міцр/Міцраїм;
м. Киркую – Каслух/Каслухим;
м. Сакака (на території Саудівської Аравії біля Іраку) – Каслух/Каслухим.

ME.

Доказом того, що аккадці походили від Каслухима/Козла, сина Міцраїма, служить існування у них поняття «Ме». Ме («сутності», «суті») – Божественні таємничі сили, які керують всесвітом, всіма духовними і земними інституціями. Ме – обов’язковий атрибут Богів. Вважалося, що Ме можуть володіти також храми, групи людей і міста, що вони можуть покинути того, хто ними володіє, можуть втілюватися в предмети, зберігаючи при цьому свої невидимі якості. Ме описані в аккадському міфі про викрадення їх богинею Інанною у бога мудрості Енкі. Інанна захотіла зробити багато добра для свого міста Урука і тому викрала на бенкеті у захмілілого Енкі Ме. В міфі подається довгий перелік Ме. Вони є своєрідним каталогом людської цивілізації: Ме уособлюють священицькі і королівські функції, моральні засади і їх антиподи, сексуальні поняття, науки, мистецтва, ремесла і т.д.

З Ме пов’язували звичай носіння одягу. В міфі про сходження Інанни в пекло оповідається, що вона знімає в кожних із семи воріт пекла щось зі свого одягу і прикрас, що позбавляє її духовних сил і робить її немічною.

Вважалося також, що існують Ме підземного світу. Ці Ме являють собою закони, які неможливо змінити, і їм повинні покорятися всі мешканці підземного світу.

Ме – це Божі Слова в уявленнях аккадців. Давні народи знали, що Бог все творить Своїм Словом і Його Слово є законом. В образі Верховного Бога у аккадців з часом злилися образ Самого Бога і їх обожненого предка – Каслухима/Козла. Козел “говорить” звуками “ме-е-е-е”. Отже, Ме – це в уявленнях аккадців говоріння Бога. Підтвердженням цього є і аккадське уявлення про таблиці доль, які пов’язували з Ме. Таблиці доль визначали долю світу і перебіг світових подій, і це уявлення походить від уявлення, що Слово Бога визначає долю всього. Вважалося, що володіння таблицями доль забезпечує світове панування і робить його легітимним.

Отже, існування у давніх аккадців поняття “Ме” вказує на те, що вони походили від Каслухима/Козла.

Отже, автохтонне населення Месопотамії походило також від Міцраїма.

ІТАЛІЯ.

Найдавніше населення Італії є нащадками Каптора і, відповідно, Каслуха, а також, частково, Лудима, ще одного сина Міцраїма/Єгипта. Але якщо італійці центральної і північної Італії змішувалися із племенами, які походили не від єгиптян, то населення південної Італії мало змішувалося із іншими народами/племенами і вони є найдавнішим населенням Італії і походять майже цілковито від єгиптян. Богато топонімів в Італії вказують на єгипетське походження найдавніших італійців:

Плем’я корси – Каслух/Каслухім.
Латини (відомий володар Латин) – Луд/Лудим (один із синів Міцраїма).
Лукани – Каслухім.
Марси – Міцраїм.
Оски – Каслухим (ести/естонці також походять від каслухима).
Сарди – Каслухим.
Сикули – Каслух/Каслухим.
Сікани – Каслухим.

Острів Капрі – Капторим;
о. Корсіка – Каслух/Каслухим;
о. Мурано (біля Венеції) – Міцраїм;
о. Сардінія – Каслухим;
о. Сіцілія – Каслухим.

Бухта Кастельмаре де Гранде: Кастель – Каслух/Каслухім.

м. Камаріна – Каптрім.
м. Канни – Хам.
м. Капуя – Капторим.
м. Караліс (Сардинія) – Каслух/Каслухім.
м. Куми – Хам.
м. Мессана – Міцраїм.
м. Палермо – Міцраїм.
м. Рим – Капторим (саме від імені Капторим походять імена засновників Риму Рем і Ромул).
м. Сіракузи – Каслух/Каслухім.
м. Скіллетій – Каслухім.

Земля Калабрія – калаб – калам – Каслухім.
Лацій – Латин/Лудим.
Луканія – Каслухім.

Сан-Маріно (країна в Італії) – маріно – Міцраїм.

Також багато прізвищ італійців вказують на їх єгипетське коріння:

Родина Гамбіно – Капторим

ГАМБІНО
Г М Б Н
К Б Б М
К П П М
К П М
КАПТОРІМ

Капоне – Капторим.
Кассій – Каслухим.
Карузо – Каслух/Каслухім.
Кастелло – Каслухим.
Касцій – Каслухим.
Коппола – Каптор/Капторім.
Куччіо – Каслухім.
Морі – Міцраїм.
Муссоліні – Міцраїм.
Оккорсіо – Каслух/Каслухім.
Скальоне – Каслухім.
Ферро– Міцраїм.

Аборгенів Італії, тобто найдавніше населення Італії пов’язували із давнім італійським монархом Латином, ім’я якого є варіацією імені Лудим (який був сином Міцраїма/Єгипта). По імені Латина/Лудима вони називали себе латинами, а їх країна називалася Лацій. Саме на землі латинян, тобто корінного найдавнішого населення Італії було збудовано Рим, і це також є підтвердженням того факту, що римляни походили від єгиптян.

Південні італійці називають себе “мафія”, і це слово означає “сім’я”. “Мафія” є варіацією слова “Міцраїм” (Єгипет) і це слово має паралельне значення “народ [італійський/єгипетський]”. Слово “мафія” використовує відносно себе злочинний світ Південної Італії в значенні “сім’я”, а з часом ця назва поширилася на весь злочинний світ.

“Коза Ностра” – інша назва італійської мафії, дослівно означає “коза наша”. Коза вказує на Каслухіма/Козла, сина Міцраїма. Декілька сімей мафії об’єднуються в “коску”. Слово “коска” також походить від імені “Каслух/Каслухім”. Голова сім’ї – капо. Слово “капо” є варіацією слова “Капторим”.

Англійське слово “Босс” (запозичене в Британії від італійців після завоювання Цезарем Британії; італійці походять від єгиптян) близьке до слова “Бес” – нижче буде продемонстровано, що це слово є варіацією слова “Міцр”, тобто “Міцраїм”. Отже,

БОСС = БЕС = МІЦР/МІЦРАЇМ

Символічним є те, що словом “босс” часто називають очільників мафії.

В Давньому Римі владні функції виконували консули. Слово консул походить від consilium, що означає рада, зібрання. Але в найдавніші часи слово consilium означало “[зібрання, народ, рада] Каслухім”. Каслухім – це множина, тобто consilium – це козли. Отже, консул – це козел.

На походження від Каслуха/Каслухима вказує назва одного з керівних органів у давній Італії – колегія.

КОЛЕГІЯ = КАСЛУХ/КАСЛУХІМ.

Прізивше/ім’я римського диктатора “Цезар” також є варіацією імені Каслух, тобто козел. Також всесвітньовідома назва Колізей походить від імені Каслухім.

Марс, Квірін і Лібер, одні з найдавніших богів Італії, також вказуєть на походження італійців від єгиптян.

МАРС.

Марс, Марспітер (“батько Марс”) – Міцраїм (Єгипет) в уявленнях давніх італійців. Він був одним з найдавніших богів Італії, входив до тріади богів і спочатку очолював римський пантеон (Юпітер, Марс і Квірин). Прабатьку Марсу-Міцраїму було присвячено март (березень) – перший місяць древнього календаря, коли звершувався обряд вигнання зими. Йому було присвячено саме перший місяць, як прабатьку народу. Марс вважався богом родючості і рослинності, богом дикої природи і війни. Священні тварини Марса (вовк, дятел, тур, кінь), згідно з переданням, вели юнаків, які народилися весною, за звичаєм “священної весни”, посвячених Марсу, вказуючи їм місця для поселень. Марс супроводжував воїнів, які йшли на війну. До Марса зверталися землероби з проханням дати родючість полям, здоров’я сім’ям, худобі, рабам під час ритуального очищувального обходу (люстрації) свого маєтку.

В найдавніші часи Марс – це бог-хранитель общини. Він допомагам і у війні, і в мирний час, дарував і благополуччя, і перемогу. Але пізніше Марс стає тільки богом війни. В західних провінціях з Марсом часто ототожнювалися головні боги племінних і територіальних общин. Марса наділяли епітетами, які походили від назв племен і поселень, наприклад Марс Латобій – від назви племені латобіків у Норику. Також йому надавали епітети “монарх общини” в Британії, “монарх світла”, “мудрий” в Галлії, Марс Тінгс на Рейні (тобто бог тінга – народного зібрання) тощо. Це свідчить про те, що в найдавніші часи Марса уявляли, як верховного бога общини, і ці уявлення довго продовжували існувати в народних віруваннях. Марс, верховний бог общини – це Міцр/Міцріїм, прабатько всіх єгипетських народів.

Марса проголосили батьком Ромула, засновника Риму.

КВІРІН.

Квірін – Капторім, син Каслухіма, сина Міцраїма, прабатько італійців. Від імені Капторим походять імена засновників Риму Рем і Ромул. Рем і Ромул є скороченими версіями імені Капторим. Фактом, який підтверджує, що Рем і Ромул є саме варіаціями імені Капторим є те, що Марса (Міцра/Міцраїма) вважали їх батьком. Марс (Міцраїм) був рідним дідом Капторима, батьком Каслухима. Прямим доказом того, що Рем і Ромул є варіаціями імені Капторим є те, що Ромула давні римляни ототожнювали із Квірином-Капторимом.

Квірин входив до найдревнішої тріади верховних богів Риму. Квірин, як і Марс/Міцраїм, був богом народного зібрання, що також є підтвердженням того, що Квірин – це їхній прабатько Капторим. Повна назва римлян – «римський народ квіритів» або просто «квірити», тобто “римський народ капторимів” або “капторими”.

Квірин вважався іпостассю Марса-Міцраїма, що вказує на їх близьку спорідненість, і є ще одним доказом, що Квірин – це Капторим. Квірин уособлював Марса мирного, Марса в спокої, на відміну від Марса воєнного, і храм Квірину був всередині Рима, в той час як храм Марса, як божества воєнного, був за межами міста, оскільки військо не могло перебувати на території міста.

Верховний жрець Квірина брав участь в культі Робіго – Бога, Який захищав від неврожаю і інших бід, які загрожували общині. Також він брав участь в культі Акки Ларентії як благодійниці римського народу.

Схожість імені Квірин і землі Кіринея в Африці, де в найдавніші часи мешкав народ Капторима, також є підтвердженням того, що Квірин – це Капторим.

В більш пізні часи культ Квірина був витіснений культами Юпітера і Марса.

ЛІБЕР.

Лібер – Луд/Лудим/Ліб, син Міцраїма в уявленнях давніх італійців. Частина італійців (як і частина ілірійців) походить від Луда. Лібер – давній бог родючості, а пізніше і виноградарства.

Лібера шанували в основному плебеї. Після зрівняння прав патриціїв і плебеїв Лібер став загальноримським богом і богом вільних самокерованих міст через співзвучність імені Лібер і слова libertas, «воля».

Отже, найдавніше населення Італії походить від єгиптян. Італійці південної Італії є автохтонним/першим народом Італії.

РУМУНИ І МОЛДАВАНИ.

Сучасні народи румуни і молдавани є живим свідченням того, що давні римляни походили саме від єгиптян. Нижче буде розглянуто, що в І – ІІ стст. по Р.Х. Рим зіткнувся з Тракією/Дакією. Римляни не могли перемогти тракійців, тому вони асимілювали частину їх і перетворили на румунів – тобто римлян і молдаван – тобто єгиптян.

Багато топонімів на території Румунії і Молдавії походять з Єгипту.

Провінції в Румунії:
Біхор – б х р – м ц р – Міцр/Міцраїм.
Марамуреш = мара + муреш.
Мара = Міцр/Міцраїм.
Муреш = Міцр/Міцраїм.
Муреш – Міцр/Міцраїм.

Міста в Румунії:
Бакеу – Мацеу – Міцр/Міцраїм
Бая-Маре – Маре – Міцр/Міцраїм
Бреіла – б р л – м р р – Міцр/Міцраїм
Бухарест – бухар – б х р – м ц р – Міцр/Міцраїм
Каракал – Каслух/Каслухим
Клуж-Напока – Клуж – Каслух/Каслухим
Корабія – кораб – корам – Каслухим.
Меджидія – м дж д – м ц р – Міцр/Міцраїм
Тиргу-Муреш – Муреш – Міцр/Міцраїм
Сату-Маре – Маре – Міцр/Міцраїм
Сигету-Мармациєй –
Мармациєй = Мар + мациєй
Мар = Міцр/Міцраїм
Мациєй = Міцр/Міцраїм
Турну-Мегуреле – Мегуреле – м г рл = м ц рр – Міцр/Міцраїм.

Річка Муреш – Міцр/Міцраїм
р. Марош – Міцр/Міцраїм
р. Бузеу – муцеу – Міцр/Міцраїм.

Молдова – м л д в – м р р м – м р м – Міцраїм.

Бесарабія – б с р б – м ц р м – Міцраїм.
Бесарабія = Боснія = бес = босс.

Міста в Молдові:
Біруїнця – біруїн – Міцраїм
Голеркани – голеркан – Каслухим
Калараш – Каслух/Каслухим
Калугер – Каслух/Каслухим
Каушани – Каслухим
Кицкани – Каслухим
Кишинів – Каслухим
Колибаш – колиб – колим – Каслухим
Корбу – колму – Каслухим
Суслени – Каслухим
Чімілія – чім – Хам.

Річка Когильник – когильн – Каслухим.

БЕС.

Бес – прабатько єгиптян Міцр/Міцраїм в уявленнях і міфології єгиптян. Слово «Бес» є варіацією слова «Міцр/Бджола»:

МІЦР = БДЖОЛА (цей приклад ясно демонструє взаємозаміну звуків [м] <-> [б])

БЕС
МЕР
МІЦР

В англійській мові слово “Бес” звучить як “босс”, що є запозиченням від італійців, які походять від єгиптян (можливо, це слово знали ще брити, прабатьківщиною яких є Анатолія). Символічним є те, що словом “босс”, тобто “Бес/Міцраїм” італійці низивають очільників мафії, тобто своєї сім’ї/народу.

Єгиптяни і народи, які походять від єгиптян, зображували Беса у вигляді кривоногої людини-карлика з широким потворним бородатим обличчям, на якому застигла гримаса. Ці народи вірили, що страшний вигляд Беса відлякує злих духів, що Бес виганяє цих духів, оберігає людей від бід, допомагає при пологах. Бес/Міцраїм вважався покровителем сім’ї – адже він був прабатьком всіх єгиптян і народів, які походять від єгиптян.

На голові Беса зазвичай одягнута велика тіара з пір’я або листя. Інколи Беса зображували танцюючим, з музичним інструментом в руках. “Танцюючого Беса” шанували, як бога весілля. Також інколи його зображували з ножем в руках. Музичний інструмент і ніж в його руках повинні були лякати ворогів. До наших днів збереглося багато амулетів у вигляді Беса, які мали захисний характер. При археологічних розкопках їх знаходять у регіонах, де в найдавніші часи жили народи, які походили від Міцраїма/Беса – на узбережжях Середземного і Егейського морів, в Малій Азії; а також на території Кацапії і на землях України, через які в свій час пройшли народи, що походять від єгиптян, наприклад мадяри.

В уявленях же українців і інших слов’янських народів з найдавніших часів Біс/Бес вважався злим духом, частіше цю назву вживали у множині – біси. Сліди саме такого використання терміну «біси» яскраво видно в архаїчних фольклорних текстах, особливо в заговорах. Це є ще одним яскравим доказом доказом того, що в давні українці і давні єгиптяни дуже близько спікувалися в найдавніші часи епохи після Потопу.

З дохристиянської термінології слово «біси» потрапило в християнську традицію, де було використано для позначення поняття «демони». В християнській традиції біси – це духи зла, антагоністи Бога і ангелів, слуги, воїни і шпигуни диявола. Біси є сіячами поганих навіювань, хвороб, особливо душевних – біснування, і всякої нечистоти, руйнівниками соціальних зв’язків, які з особливою ненавистю відносяться до шлюбу. Біси – “вороги невидимі” роду людського.

Серед кацапів поширений вислів “нє гані бєса”. Кацапи походять від Беса/Міцраїма. В давні часи, коли кацап чув, що хтось говорить щось погане, він говорив, щоб той “не гнав беса”, він вірив, що погані слова можуть прогнати його. Вважалося, що Бес їм приносить щастя, тому не можна його проганяти.

Мерцишор – так румуни і молдавани називають Міцраїма/Беса. Слово “Марс” також є варіацією слів Міцраїм, Мерцишор, Бес. Вище було продемонстровано, що римський бог Марс – це Міцраїм (Єгипет).

Саме з Єгипту з першими поселенцями прийшло в Італію, а пізніше і на територію нинішніх Румунії і Молдови, святкування приходу весни. Ра і Озіріса, які вважалися в Давньому Єгипті одними з найголовніших Богів, єгиптяни пов’язували із весною. Весняний розквіт природи єгиптяни пов’язували з поверненням Ока Ра Тефнут (Хатор) і її вступ у шлюб із Шу. А літню спеку єгиптяни пояснювали гнівом Ра на людей, які перестали Його шанувати.

Пізніше Ра потіснив Озіріс. Єгиптяни вважали, що подібно до всього рослинного світу, Озіріс щороку помирає і воскресає до нового життя навесні. В Ньому завжди, навіть у мертвому, зберігається життєва сила. На зображеннях з Озіріса-мумії виростають паростки злаків, які поливає жрець або крізь труну Озіріса проростає дерево. Наприкінці останнього зимового місяця «хойяк» – на початку першого весняного місяця «тібі» звершувалися містерії Озіріса. Відбувався “великий бій” між Гором і Сетом; жриці в образах Ізіди і Нефтиди відтворювали пошуки, оплакування і поховання Бога (втіленого у Своїй статуї). Дійство завершувалося встановленням стовпа «джед», який символізував відродження Бога, а відтак, – і всієї природи. В «Текстах пірамід» фараон після смерті уподібнюється Озірісу, його називають Іменем Озіріс. Під час містерій Озіріса виконувалися коронаційні обряди, під час яких молодий фараон виступав в ролі Гора, а померлий зображувався Озірісом на троні. Від епохи Середнього королівства кожного померлого єгиптянина почали ототожнювати з Озірісом. Вважалося, що подібно до Озіріса, померлий оживе після смерті, і в усіх більш пізніх заупокійних текстах перед іменем померлого стоїть Ім’я Озіріс.

Єгиптяни в Італії, тобто корінні італійці, також святкували прихід весни. Перший місяць весни вони називали Марс/Март – тобто Міцраїм (Єгипет). Март – це перший місяць їх давнього календаря. В цей місяць звершувався обряд вигнання зими. В найдавніші часи італійці вважали Марса/Міцраїма богом весни, родючості і рослинності – так трансформувалися в Найдавнішій Італії єгиптетські свята Ра і Озіріса, пов’язані з весною. У давніх італійців існував звичай “священної весни”, що також вказує на єгипетське походження цього звичаю. Давні передання залишили інформацію, що згідно з цим звичаєм, священні тварини Марса (дятел, кінь, вовк, тур), вели юнаків, які народилися весною, вказуючи їм місця для поселень. Землероби зверталися до Марса, звершуючи ритуальний очищувальний обхід (люстрацію) свого маєтку, просячи дати родючість полям, здоров’я сім’ям, рабам, худобі.

Згідно з деякими переданнями, Марс був наділений трьома життями, що вказує на повернення Ока Ра і на воскресіння Озіріса в Єгипті.

В місяць марс, коли в Єгипті вшановували Ра і Озіріса, в Італії звершувався обряд вигнання зими, румуни і молдавани (єгиптяни за походженням) також святкують прихід весни – це свято Мерцишор.

Мерцишор святкують з першого дня весни і протягом цілого місяця. На це свято виготовляють Мерцишорів – чоловічків (варіанти: квіточки, дзвіночки, сердечка) з паперу, тканини, бісеру. Мерцишор – це Бес/Міцраїм, фігурки якого виготовляли народи, які походять від Міцраїма/Єгипта. Мерцишорів чіпляють на груди, а по закінченні свята – на дерево; зв’язок із рослинами також вказує на Марса/Міцраїма в Італії, який був пов’язаний із весною і рослинністю і на Єгипет зі святами Ра і Озіріса. При виготовленні мерцишорів обов’язковим є використання двох основних кольорів – червоного і білого. Ці кольори також вказуєть на єгипетське походження цих народів – червоний і білий були символічними кольорами Єгипту. Фараон об’єднаного Єгипту носив здвоєну корону, в якій поєднувалися червона корона Нижнього Єгипту і біла – Верхнього.

Отже, румуни і молдавани, які походять від римлян, є живим підтвердженням того, що італійці походять від єгиптян.

КРІТ І БАЛКАНИ.

На зв’язок найдавнішої Греції (тобто найдавнішого єгипетського населення Греції) із Фінікією, тобто із Каслухимом, сином Міцраїма, вказує давня грецька міфологія. Коли Зевс викрав Европу, доньку фінікійського монарха Агенора, батько послав на її пошуки трьох синів Кадма, Кіліка і Фенікса, заборонивши їм повертатися додому без сестри. Зрозумівши, що пошуки є марними, брати осіли в незнайомих місцях, які отримали від їхніх імен свої назви: Фінікія, Кілікія, Кадмея (в Греції). Імена Кілік і Кадм є варіаціями імені Каслухим:

КАСЛУХИМ
КАСЛУХ
К Л Х
К Л К
КІЛІК

КАСЛУХИМ
К Л М
К Р М
К Д М
КАДМ

Відобразилося у цих міфах і заселення єгипетськими племенами/народами Іллірії. У давніх міфах оповідається, що на старості Кадм разом із Гармонією переселилися в Іллірію, де вони перетворилися в змій. В даному випадку описано переселення Кадма із частиною своєї сім’ї. Це було перше населення Іллірії, і їх зв’язок зі зміями вказує на землю, на їх зв’язок із землею, що вони були автохтонним (від землі народженим, тобто першим) населенням Іллірії.

Археологічні дослідження вказують на те, що найдавніші рештки людських осель на Кріті є давнішими за найдавніші рештки осель в Греції чи Анатолії, тобто Кріт був заселений вихідцями з Африки раніше, ніж Анатолія і Греція.

Дослідження в галузі етнології демонструють, що жителі афразійських трав’яних степів (включно з Єгиптом) і европейці відносяться до різних антропологічних типів: перші відносилися до «довгоголових», другі ж – до «короткоголових» (20, т.1, с.85-86). Найдавніше населення Кріту є спорідненим із найдавнішими єгиптянами. Від єгиптян походить і найдавніше населення Анатолії і Греції, тобто вони також відносяться до “довгоголових” (першими “короткоголовими”, які там з’являться, будуть нащадки Атираса і вони почнуть витісняти звідти єгиптян.

Єгипетські народи/племена були першим населенням Балкан (крім території нинішньої держави Македонії, прабатьківщини Магога і Явана і їхніх народів) і островів Егейського архіпелагу. На це вказує багато назв племен і народів:

плем’я лібурни (в Іллірії) – Ліб/Луд/Лудим;
Іллірія – кілір – Каслух/Каслухим;
Далмація – далм – талм – калм – Каслухим;
Албанія – Ліб/Луд/Лудим;
Боснія – Міцраїм; Боснія = Бесарабія = Бес = Босс;
Герцеговина – Каслухим;
Косово – Каслухим;
Лаконіка – Каслухим;
Халкідіка – Каслухим;

гора Олімп = Луд/Ліб;
г. Осса – Каслух/Каслухім;

місто Кораку – Каслухим;
поселення Немеї – Анам, син Міцраїма (основна частина народу Анама проживала в районі Нубії і Нумідії в Африці, які від його імені отримали назви).
м. Сескло – Каслухим;
м. Сікіон – Каслухім;
м. Халкіда – Каслухім;

острів Керкіра – Каслух/Каслухім;
о. Кефаленія – Каслухім;
о. Кифера – Каслухім;
о. Кос – Каслух/Каслухім;
о. Скірос – Каслух/Каслухім;
о. Хіос – Каслух/Каслухім;
острови Кіклади – Каслухім.

Залишається вияснити зміст наступного твердження Мойсея: "Міцраїм (Єгипет) породив… Каслухима, звідки вийшли филистимляни і Капторим" (Буття 10:13-14).

Каптор був старшим сином Каслуха/Козла, який став прабатьком окремого народу/народів. У Каслуха були ще менші сини, нащадки яких називали себе за іменем прабатька народом Каслухим.

Реальні події, пов’язані з цим виходом, були дуже драматичними. З давніх міфів можна зрозуміти, що між народом Каслухіма і народом Капторима в дуже давні часи виник конфлікт, який завершився вигнанням Капторима і його сім’ї/племені/народу. Козел/Каслухим перемогли Капторима і вони вийшли, і цей вихід є вигнанням. Козел який вигнав сина, є прообразом диявола, який виганяє своїх. Ще пізніше самих каслухів витіснять з Кріту нащадки Атираса, які були европейцями. Потім нащадки Атираса, яких називатимуть филистимляни, розселятимуться з Кріту, тому в Біблії написано, що від каслухів (тобто з Кріту) вийшли филистимляни.

Потрібно відмітити, що визначний український дослідник, професор Ф. Вовк вказував, що українці характеризуються брахікефалією (гр. брахіс – короткий, кефале – голова). Сучасні українці, і пеласги-филистимляни відносяться до одного антропологічного типу – «короткоголових», що вказує на їх близьку спорідненість.