БОГДАН ЛИСИЦЯ. БОГИ.

Нащадки Тираса першими заселили територію України і території нинішніх Румунії і Болгарії, і в той час ця країна називалася Тракія – країна Тираса. Під час розселення із Стародавньої України великі досягнення Трипільської культури розносилися в різні куточки світу.

На Балканському півострові народ Тираса став поступово витісняти нащадків Хама, зокрема нащадків Міцраїма/Єгипта, сина Хама. Хаміти в той час перебували на найнижчому рівні розвитку, вони жили у кам’яному віці. Вище було продемонстровано, що великі території на Балканах, в Малій Азії, в Месопотамії і інших регіонах заселяли нащадки/племена Каслухима, сина Міцраїма. Саме з того часу в українській мові існує слово “кацапи”, яке є варіацією слова “Каслухім”. Кацапи походять (в основному) від Каслухіма. Також в українській мові збереглися інші варіації слова “кацапи”, а точніше, слова “Каслухим”. Слово “Каслухим” арії в давнину вимовляли не тільки як “кацапи”, але і як “харцизники”, “халамидники”:

ХАРЦИЗ = КАСЛУХ/КАСЛУХІМ

Харциз – в українській мові злодій, дрібний злочинець.

ХАЛАМИДНИК – ХАЛАМ (корінь слова) – КАСЛУХІМ.

Халамидник – в українській мові босяк, обідранець, дрібний шкідник.

У Британії існує у вжитку слово “хулігани”, що походить від імені Каслухим – брити походять з Малої Азії, яка в давні часи була частиною України; в Малій Азії жили племена Каслухима.

ХУЛІГАН = КАСЛУХИМ

Хуліган – дрібний злочинець.

Також в Україні й досі пам’ятають прабатька хамітів Хама. В українській мові слово “хам” набуло значення невихованої нахабної людини. Серед українців досі побутує приказка “Із Хама не буде пана”, яка вказує на прокляття Ноєм Хама і приречення його на рабство.

Отже, коли давні українці зіткнулися з давніми єгиптянами на Балканах, в Малій Азії і в інших регіонах, то вони сприйняли єгиптян не тільки, як варварів, але і як дрібних злочинців і шкідників.

Натомість давні єгиптяни називали аріїв бандіти. Самі арії себе називали бенедоти/“пани даки” (пани тракійці, від імені Тирас), а в мові єгиптян це слово стало звучати як “бандіти” і воно з найдавніших часів у кацапів означає “злочинці”. Отже, аріїв давні єгиптяни сприймали як ворогів.

Задовго до початку грецької історії народ/нащадків Тираса знали, як одного з найдревніших, найчисленніших і найбільш поважних літописних народів. Вони називали себе расенами, етрусками, турсенами, тусками, тірренцями, рутенами, порусами, борусками, боругами, і ці назви є похідними від імені прабатька Тираса/Атираса. Ними було створено сильну державу, відому як Атлантида чи «таласократія (морська потуга) Міноса». Ця держава була розташована на островах Егейського моря, один з яких, відносно великий, був духовним, адміністративним і економічним центром Атлантиди. Цей острів був густонаселеним. Пізніше через тектонічну активність основний острів піде під воду. Ця держава була створена в час, коли всі інші народи (окрім давніх грузинів, нащадки Тувала і їхніх сусідів мушків, нащадків Мешеха) перебували у стані примітивного варварства.

Трипільська культура Північного Причорномор’я має надзвичайно багато спільних рис з Мінойською культурою. В орнаментації часто зустрічаються голови турів, які також часто зустрічаються серед знахідок Трипільської культури. Серед знахідок Мінойської цивілізації, яка є дочірньою відносно Трипільської, також часто виявляють статуетки жінки із совоподібним обличчям, аналогічні трипільським. Багато дослідників, зокрема професор Штерн, називають Трипільську культуру «домікенською».

Пам'ять про цю державу залишилась в усній та писемній грецькій традиції та у вигляді залишків колосальних споруд у Кноссі та Фесті: міських мурів, фортець, палаців. Деякі з них були побудовані з величезних каменів. У палацах Кносса, Тиринта (назва також від імені Тирас) було сотні кімнат, величезні зали, бібліотеки. Стіни були прикрашені різнокольоровим каменем - ляпис-блакитом, малахітом, мармуром. Керамічні вироби були аналогічними трипільським, аналогічною була і орнаментація. Фест і Кносс – це міста на Кріті, збудовані атлантами після катастрофи Атлантиди. Але за історичними пам’ятками цих міст можна уявити цивілізацію власне Атлантиди. В Атлантиді існували великі храми. Грекам-варварам ці храми здавалися величезними й заплутаними, тому у них поняття «храм» набуло значення «лабіринт», «заплутане приміщення». В лабіринті жило чудовисько Мінотавр, якому варвари сплачували данину людими. Мінотавр – це тавр/тур Мінойської цивілізації, тобто це народ Атираса/Тура. Люди, яких сплатили як данину атлантам, ніколи не поверталися назад до варварства, тому греки уявляли, що Мінотавр їх з’їдає.

Одним з найбільших міст пеласгів/атлантів була Троя. В «Іліаді» написано, що Посейдон, бог моря, і Аполлон, бог сонця, будували стіни Трої, тобто Атлантида, одним з міст якої була Троя, була одночасно і великою морською цивілізацією. Давньою назвою Трої було Троас, що також вказує на Тираса, предка пеласгів. «Слово про Ігорів похід» неодноразово згадує про часи Трояна, як про часи великого праукраїнського короля. Атлантиду і Трипільську Україну творив один народ і Атлантида була частиною Трипільської цивілізації. Назва атланти походить від імені Атирас/Тирас. Давні греки часто не вимовляли звук [p] і замінювали його звуком [л]. Атланти – атранти/троянці – Атрантида (Троя/Троян) – Тирас/Атирас.

Із Атлантиди атланти/арії розселялися далі на південь – їх приваблювали родючі землі навколо Нілу.

АТЛАНТИ І ЄГИПЕТ.

На межі IV – ІІІ тис. до Р.Х. атланти/арії принесли цивілізацію в Єгипет. Вони провели грандіозні іригаційні роботи в Нижньому/Північному Єгипті, а через деякий час це ж зробили і у Верхньому/Південному Єгипті. Нащадки Тираса заснували в Єгипті найдавніші міста, зокрема місто Теби/Фіви. Назва “Теби” є варіацією слова “тубар/тур”, тобто Атирас. В цей час арії підкорили місцеве населення Єгипту, яке мало самоназву Міцраїм (Єгипет). Арії освоїли зовсім непридатне для життя природне середовище – розчистили, осушили і обробили землі дельти Нілу і нижню долину, що були покриті непрохідними болотяними хащами. Оброблена земля в свою чергу віддячила їм великими врожаями. Вище було продемонстровано, що землеробство виникло в Пра-Україні, нижче ж буде продемонстровано, що саме арії принесли цивілізацію в Месопотамію і створили там державну-конфедерацію, відому як Самар/Шумер, що саме арії поширили цивілізацію і в інші частини світу. Саме можливість обробляти землю і отримувати великі врожаї, наче магніт, притягувала атлантів в Єгипет.

В час відразу після Потопу, коли єгипетська земля ще не була оброблена, не було майнового розшарування серед корінних єгиптян, відповідно не була зруйнована родо-племінна структура населення. Автори «Всесвітньої історії» (під ред. Францева Ю.) вказують, що створити грандіозні зрошувальні системи в Єгипті не могла родова община, що це могли зробити тільки общини землеробів, об’єднані сусідством і сумісною працею. Такою общиною були мігранти-арії, які спочатку провели ці великі роботи в Нижньому/Північному Єгипті, тобто там, куди вони прибували із Атлантиди. Тойнбі також вказував, що спочатку були оброблені землі саме в Нижньому/Північному Єгипті. Саме тут арії/атланти запровадили свою владу, підкоривши місцеве населення – єгиптян.

СЕТ.

Від єгиптян атланти кардинально відрізнялися тим, що шанували Сета/Яфета, від якого вони походили. Єгиптяни ж походили від Хама (Геба) і його шанували, а Сета єгиптяни вважали злим богом пустелі. Сета в додинастичний період і в Тінітську епоху шанували саме в Нижньому/Північному Єгипті, що вказує на походження домінуючої частини населення цієї частини Єгипту від Яфета і це підтверджує, що саме атлантами/аріями була принесена цивілізація в Єгипет. Пізніше Сета/Яфета в Єгипті шануватимуть гіксоси – також вихідці з Мінойського світу. Сет вважався богом “чужих країн”, тобто богом аріїв, які прибували до Єгипту. Серед священних тварин Сета був кабан, якого єгиптяни вважали “огидою для богів”. Натомість в Стародавній Україні свині і інші домашні тварини були приручені в найдавніші часи і це було сильним поштовхом для розвитку як давньоукраїнської (трипільської) цивілізації, так і світової.

В найдавніші часи Сет не вважався “злим” богом. Тоді Сет разом із Гором вважався покровителем монаршої влади, що відображено в “Текстах пірамід” і в титулатурі фараонів ІІ династії. Тоді поєднання імен Сета (бога аріїв) і Гора (Бога єгиптян) означало “монарх”. Пізніше, за часів гіксосів (також аріїв), Сета шануватимуть у їх столиці Аварісі, як одного з головних богів. В договорі Рамзеса ІІ з гетами Сет згадується серед богів гетів. Гети також були аріями, тобто нащадками Атираса/Перуна. В період Давньої Держави вважалося, що Сет врятував Ра від величезного змія Апопа, який уособлював сили темряви і зла. Також в єгипетських джерелах зберігся міф про перемогу Сета над Йамму (“морем”, “морською стихією”), в чому відобразилася перемога Мінойської цивілізації над морем.

Після вигнання єгиптянами аріїв із Єгипту Сета було проголошено “злим” богом.

ТОТ.

Тот, Джехуті – бог мудрості, письма і рахування в Давньому Єгипті. “Владика чужоземних країн” – таким був його епітет, і це вказує на Таласократію Міноса. В образі Тота-Джехуті злилися образи Атираса і Яфета; обоє вони були предками аріїв, і обоє були чужими для єгиптян. Тот – це Атирас/Тур.

У фінікійців, які були спорідненими із єгиптянами, і до яких також цивілізацію принесли арії, ім’я Тот звучить як Таавт, що є дуже близьким до слова “тур”:

ТААВТ
ТААВД
ТААВР/ТУВАР/ТУР

Ім’я Джехуті є варіацією імені Яфет:

ДЖЕХУТІ = ДЖЕ + ХУТІ

ДЖЕ = Я

ХУТІ = СЕТ/ФЕТ

Аналогічно пізніше в греко-римському світі злилися образи Зевса-Ноя і Юпітера-Яфета.

Культ Тота існував в Єгипті з найдавніших часів, цей культ принесли в Єгипет арії. Однією зі священних тварин Тота був ібіс, і зображували його у вигляді людини з головою ібіса – це також вказує на Яфета, ім’я якого означає “Божий Птах”:

Я = БОЖИЙ; ФЕТ/ПЕТ = ПТА = ПТАХ

Тота пізніше стали ототожнювати із Птахом, одним з єгипетських обожнених предків, і це є непрямим підтвердженням того, що Тот/Джехуті – це Яфет, “Божий Птах”. Саме Тот/Тирас, тобто арії, створив все інтелектуальне життя Єгипту. Греки також вказували, що Прометей/Тирас був творцем інтелектуального життя людства. Тот/Тирас, тобто арії, створив писемність і навчив цьому єгиптян. Тот/Тирас – “володар часу”, він розділив його на роки, місяці, дні і вів їх рахунок. Тот/Тирас записував дні народженні і смерті людей – тобто до приходу аріїв єгиптяни не надавали ніякого значення народженню і смерті. Тот/Тирас вів літописи. Писарі вважали його своїм покровителем. Вважалося, що під покровительством Тота/Тираса перебувають всі архіви і велика бібліотека Гермополя. З часом його почали вважати верховним сановником Ра, який записує Його укази і запечатує листи. В елліністичний період Тоту/Тирасу, приписувалося створення священних книг, зокрема “Книги дихання”, яка мала особливі сили і яку клали в гробницю разом із “Книгою мертвих”. Також Тота-Джехуті, шанували в Давній Нубії – арії поширили в той час свою владу і на цей регіон.

ТААВТ.

Таавт, тобто Тур, – так називали Атираса давні фінікійці, які походили від єгиптян. Таавта/Атираса в Єгипті називали Тотом. Як і греки, які вказували на Прометея/Атираса, як на творця писемності і інтелектуального життя, фінікійці називали його творцем писемності. Таавта/Атираса називали автором книги про створення світу, яка зберігалася в беритському храмі Бога Йєво (Йахве).

ГЕРАКЛ.

Ім’я Геракл є варіацією імені Тирас. Геракла шанували скіфи Стародавньої України, як свого прабатька. Згідно з Геродотом, скіфи в Давній Україні визнавали Геракла тобто Атираса, своїм предком. Геракл фігурує також в античних викладеннях скіфського генеалогічного дерева.

Ім’я Геракл близьке до назви столиці скіфів – Герас, і ця назва також є варіацією імені Тирас. Підкорення аріями/атлантами Нижнього/Північного Єгипту відобразилося в міфі про знищення Гераклом Немейського лева. Немейського лева пов’язували із поселенням Немеї в Греції. Назва Немеї походить від назви одного з найбільших племен/народів Міцраїма (Єгипту) – Анам/Анамім. Леви не водяться в Европі, а водяться в Африці, отже ці перші поселенці в Европі були саме єгиптянами з Африки. Ассірійський король Саргон ІІ згадує в надписах про землю «А-на-мі», що знаходиться близько від землі Каптара (Кіпр, ще один народ від Міцраїма). Отже, в Давній Греції, тобто там, куди на самому початку прибували атланти, і де вони перемогли єгиптян – Геракл знищив Немейського лева.

Також атланти-арії підкорили Лівію, що розташовувалася на захід від Єгипту. Назви країни Кіренаїка, міста Кірена походять від імені «Капторім», що вказує на ще одне єгипетське плем’я. Підкорення атлантами Лівії відобразилося в міфі про підкорення Гераклом Керинейської лані. В міфі зазначається, що Керинейська лань мала золоті роги і мідні ноги – Лівія-Кіренаїка мала багаті поклади міді (стояла на міді – тому ноги мідні) і це відобразилося в міфі. З часів V династії в Лівії панував Єгипет і вивозив звідти деревину і метали.

Ще й сьогодні на півночі Африки проживають племена, які відрізняються від решти африканців високим зростом і синіми очима, про який говорять, що вони є нащадками атлантів.

Той факт, що за образом Немейського лева стоїть саме єгипетське плем’я/народ Анамім, підтверджує наступна важлива деталь – братом Немейського лева в міфах названо дракона Ладона. Ладон – це Луд/Лудим, син Міцраїма і рідний брат Анаміма, тобто Ладон – це Лівія, споріднений із єгиптянами народ. Хама, Міцраїма, Лудима і інших патріархів, що походили від Хама, їх нащадки часто порівнювали із драконом чи крокодилом; зокрема в Біблії Єгипет порівнюється з крокодилом чи драконом.

Поступово арії освоїли також землі Південного/Верхнього Єгипту. Саме в Південному Єгипті пізніше єгиптяни захоплять владу і виженуть аріїв, а ще пізніше Південний Єгипет завоює і Північний Єгипет, де довго володарювали атланти.

В додинастичний період в Південному Єгипті довго змагалися за владу єгиптяни і арії; коли з часом єгиптяни отримають всю владу, їх держава відрізнятиметься деспотизмом, який найбільше проявиться в епоху пірамід.

Цікаво, що через чотири тисячі років до нащадків цих єгиптян – угро-фінів (кацапів) – знуву принесуть державність нащадки цих же аріїв – Київська Русь; і знову після після отримання незалежності від Київської Руси угро-фіни (кацапи) проявлять схильність до деспотизму.

Пізньоєгипетський жрець Манефон виводив першу династію в Єгипті із Менеса. Менес – це Мінос, уособлення Мінойської цивілізації, Атлантиди; “Мінос” було загальним іменем монархів Атлантиди, починаючи від Тираса в Стародавній Україні. Це ім’я, як титул, брали собі єгипетські монархи, вимовляючи «Менес» (єгипетські володарі мали по кілька імен). Літописання в Єгипті починали від короля Менеса і за цим королем Менесом стоять всі мінойські королі, що володарювали в Єгипті в додинастичну епоху. Пізніше греки і деякі інші народи використовуватимуть таким же чином слово «Біясилис/Базилевс» – так звали одного з володарів гетів, а греки називали так всіх володарів; також так ряд народів використовували слово «король», що походить від імені монарха Карла.

МІН.

Мінос і Таласократія Міноса, яку він уосолював, залишився в Єгипті в образі бога Міна (навіть після того, як єгиптяни вигнали з Єгипту всіх представників цього народу); Мін – це Мінос. Мін – бог родючості, якого називали “виробником урожаїв”, що вказує на Таласократію Міноса, представники якої почали обробляти землі навколо Нілу і отримувати величезні врожаї. Міна зображували у вигляді чоловіка, одна рука якого піднята догори, а друга тримає нагая. Нагай вказує на те, що в найдавніші часи прибулі до Єгипту арії примусили варварів-єгиптян працювати, насильно звільнивши їх від безробіття. “Той, хто піднімає зброю” – таким був один з епітетів Міна. Отже, давні арії силою зброї примусили варварів працювати. Також вважалося, що Мін сприяє розмноженню худоби, і це вказує на Трипільську культуру Давньої України, де було одомашнено тварин, і з України скотарство прийшло з часом і до Єгипту. Мін вважався покровителем народження людей. Персоніфікацією Міна вважався увінчаний короною тур, що вказує на патріарха Тираса/Перуна. Ще одним його епітетом було “тілець [тобто тур] своєї матері”, а матірю Міна вважалася Ізіда. Свято Міна – це початок жнив. Це є ще одним підтвердженням того, що цивілізацію в Єгипет принесли саме арії. Під час цього свята встановлювався особливий стовп. Фараон зрізав золотим серпом перший сніп і клав його перед статуєю Міна – так символічно приносили єгиптяни жертву Міносу/Перуну довго після того, як вони повстали проти аріїв і вигнали їх.

МОНТУ.

Також варіацією слова “Мінос” є ім’я Монту. Монту – бог війни; Міна також називали “тим, хто піднімає зброю”, тобто це два образа одного бога. Одним із основних атрибутів Монту був спис. Його зображували у вигляді людини з головою сокола, яка увінчана короною з двома блакитними пір’їнами і сонячним диском. Його зв’язок із соколом демонструє, що в образі Монту злилися образи Тираса і Яфета (батька Тираса) – ім’я Яфет означає “Божий Птах”. Єгиптяни вірили, що Монту дарує фараону перемогу над ворогами, що він бореться із ворогами сонця. Монту, тобто Мінос, ототожнювався із Бухісом, божеством у вигляді чорного тура, що також вказує на Монту, як на Атираса/Перуна, “Божого Тура”.

МНЕВІС.

Ім’я Мневіс також є варіацією слова Мінос. Мневіс – бог у вигляді чорного тура, тобто єгипетський Мневіс – це арійський Атирас/Тур. Єгиптяни його шанували як живе втілення бога сонця, і зображували із сонячним диском між рогами. Турів, посвячених Мневісу, утримували в спеціальному приміщенні, а після смерті їх бальзамували і ховали в спеціальному склепі. Мневіса ототожнювали із туром Бухісом, а отже із Монту, а оскільки Монту – це Мін, а також Мінос, то Мневіс – це також Мінос.

Взагалі на походження цивілізації в Єгипті від аріїв вказує та пошана, яка надавалася образу тура – вище відмічалося, що ім’я Атирас означає «Божий Тур». Саме в Нижньому/Північному Єгипті, тобто там, де найдовше володарювали атланти/арії, богами стали тури Мневіс, Апіс та Бухіс і їх ще довго шанували після вигнання з Єгипту аріїв.

ОЗІРІС.

Той факт, що саме арії принесли в Єгипет цивілізацію і вивели з первісного варварського стану єгиптян блискуче демонструє бог Озіріс. Озіріс – це грецька форма імені, а єгиптяни називали його Узир. Озіріс, Узир – це Атирас або Атар (ця форма є перською). Озірісу був посвячений священний тур Апіс, що також вказує на нього, як на Атираса, Божого Тура.

Озіріс вважався богом родючих сил природи, отже саме арії “зробили” землі Єгипту родючими, оскільки до їх появи ці землі були непрохідними хащами. Єгиптяни вказували, що Озіріс був четвертим із богів, які володарювали на землі на початку віків і успадкував владу Ра (Бога), Шу (Ноя) і Геба (Хама). Насправді Озіріс успадкував владу Ра, Шу і Яфета. Коли Озіріс почав володарювати над Єгиптом, він відучив єгиптян від варварського способу життя, заборонив людоїдство. Отже, до появи аріїв у Єгипті, єгиптяни були не просто варварами, вони були людожерами. Саме тому Міна також називали “тим, хто піднімає зброю”, а Монту єгиптяни вважали богом війни – арії насильно присусили єгиптян (і інші народи) залишити людожерство і інші тяжкі гріхи, також арії дали людям цивілізацію, і цим усім підготували людство до приходу Сина Божого. Нижче буде продемонстровано, що давні арії увійдуть до Церкви Христа.

Також Озіріс навчив єгиптян сіяти злаки, пекти хліб, саджати виноградники, виготовляти вино і пиво. Отже, до появи аріїв єгиптяни не вміли практично нічого. Озіріс навчив єгиптян лікарському мистецтву, обробці мідної і золотої руди, будівництву міст. Озіріс також запровади в Єгипті культ Богів. Отже, вся цивілізація в Єгипет прийшла від аріїв. Одним з атрибутів Озіріса була палка – арії в найдавніші часи силою примушували варварів-єгиптян працювати і відмовлятися від тяжких гріхів. Саме з Нижнього Єгипту поширився культ Озіріса, тобто з тієї частини Єгипту, де арії володарювали найдовше і з найдавніших часів.

Також на походження держави єгиптян від нащадків Тираса/Перуна, тобто від аріїв, вказує титул фараонів «син Сонця». Сонцем називали арії свого прабатька Атираса, тобто держава атлантів в Єгипті була державою «синів Сонця». Єгиптяни ж свого прабатька Хама/Геба не асоціювали із сонцем.

ІНДРИК-ЗВІР.

Індрик-Звір – Атирас/Індра в кацапських легендах. Саме Атирас приручив тварин; в Давній Індії це зробив Шива/Атирас, в уявленнях греків – Прометей/Атирас. Слово «Звір» в імені і його епітет «всім тваринам батько» вказує, що це саме Атирас/Індра/Тур. Кацапи описують його з двома рогами – ім’я Атирас означає “Божий Тур”.

Уявлення про Індрика-Звіра існують у кацапів від давніх часів, коли їх предки жили в Єгипті і вони контактували із Мінойською морською цивілізацією, цивілізацією Атираса. Індрик-Звір – господар водної стихії, джерел і колодязів. Він є противником змія – саме зі змієм ототожнювали в давні часи Єгипет, в т. ч. в Біблії, і з Єгиптом часто мала недружні відносини Мінойська цивілізація. Індрик-Звір не тільки король вод, але він і король противників змія і крокодила – «онудра» (видры) і іхневмона, казкової риби «еньдроп».

ВАНАПАГАНИ.

Саме так називали аріїв єгиптяни, і під цією назвою вони збереглися в народній пам’яті естонців (угро-фінів), які за походженням є єгиптянами і в давні часи мешкали в Єгипті. Слово “ванапагани” прекрасно читається українською мовою:

ВАНАПАГАНИ = ВАНИ + ПАГАНИ

ВАНИ = ПАНИ;

ПАГАНИ = ПОГАНІ

Пани – це давнє шанобливе звернення в українців. Отже, арії в Єгипті були панами, але єгиптяни їх називали “ванапагани” – “погані пани”. “Погані пани” – тому що арії силою примушували варварів-єгиптян працювати і не чинити тяжких гріхів. Ванапагани – це велетні; давні арії були на високому рівні розвитку порівняно з варварами-єгиптянами, а також їх середній ріст був більшим ніж у єгиптян (пізніше брити, які походять від аріїв, були велетнями відносно римлян, які походили від єгиптян). В естонськії міфології ванапагани створюють водойми і розкидують камені-скелі, будують гігантські мости через озера і навіть моря – саме арії створили іригаційну систему навколо Нілу, що здавалося єгиптянам дивом. Вони створюють пагорби – тут відбився давній український звичай ховати визначних осіб у курганах. Ванапагани орють землю, займаються ремеслами (вони є ковалями, виготовляють взуття тощо) – тобто єгиптяни до появи аріїв не обробляли землі, не знали металів і навіть не знали взутя. Ванапагани влаштовують весілля, родини і хрестини – тобто давні єгиптяни ніяк не відмічали ні весілля, ні народження дітей. Інколи ванапагани запрошують в гості людей (тобто єгиптян) і роблять їм подарунки; подарунки – це вогонь, палаючі шматки дерева, які перетворюються в золото.

КАЛЕВАНПОЙКИ.

Калеванпойки – велетні-орачі найдавніших часів у фінській і карельській міфології. Частка «ванпойки» є варіацією слова «ванапагани»:

ВАНАПАГАНИ
В Н П Г Н
В Н П Г
В Н П К
ВАНПОЙКИ

Частка «кале» є варіацією слова «тур»:

КАЛЕ
К Л
Т Р
ТУР

Отже, велетні-орачі Калеванпойки – це арії-турси (народ Тираса), «ванапагани». Ці уявлення існують у фінів і карелів від найдавніших часів, коли їх пращури жили в Єгипті.

КАЛЕВІПОЕГ.

Калевіпоег – богатир в естонській міфології. Його ім’я, як і слово “калеванпойки” у фінській міфології, є варіацією назви “тури ванапагани”:

КАЛЕ = ТУР; ВІПОЕГ = ВАНАПАГАН

ВІПОЕГ
В П Г
В Н П Г Н
ВАНАПАГАН

Калевіпоег – велетень-орач, що також вказує на аріїв. З його діяльністю пов’язуються особливості рельєфу: групи пагорбів – це сліди його орання, озера – його колодязі, рівнини – місця де Калевіпоег скосив ліс тощо. Калевіпоег – борець із нечистою силою.

З часом цього давнього героя естонці, які походять від єгиптян стали уявляти своїм героєм. Його було проголошено сином богатиря Калева. Калев – це Каслухим, син Міцраїма, від якого походять естонці. Назва ести близька до назви оски, племені в Італії, а назва оски (і ести) походить від Каслух/Каслухім. З часом навіть з’явилися варіанти міфів, згідно з якими Калевіпоег ворогує з ванапаганами, тобто з аріями.

ТЮШТЯНЬ.

Тюштянь, Тюштьонь, Тюштя – Тирас/Троян в мордовській міфології. Тюштянь – культурний герой, засновник світської влади в мордовській міфології. Держава в найдавніші часи вперше з’явилася саме в Давній Україні, і її засновником був Тирас/Троян. Мордовці (як і кацапи) походять від єгиптян, куди арії принесли цивілізацію, і їх предки ім’я Троян вимовляли як Тюштянь:

ТЮШТЯНЬ = ТРОЯН

Тюштянь – орач-богатир; арії, які прибували в найдавніші часи до Єгипту, були орачами, які в Єгипті отримували величезні врожаї. Тюштянь – ерзянь кірді («правитель ерзі») або інязор (від іне, «великий», азор, «господар»). Слово «азор», яке має значення «господар» є варіацією імені «Узир/Озіріс/Атар/Атирас» – нижче буде продемонстровано, що в часи гіксосів єгиптяни стануть рабами аріїв. Ім’я Атирас/Азор набуде значення “господар”.

Тюштянь одягається в золотий одяг і живе в срібних палатах. Тюштянь був справедливим і сильним правителем, він завжди перемагав ворогів мордви. Час його правління вважається “золотим віком”. Тоді народжувалися одні хлопчики. Тюштянь, тобто арії, керує зібраннями народу, будує міста, він може послати неврожай і стихійне лихо. У мордовців існує повір’я, згідно з яким, коли Тюштянь знову виступить проти своїх ворогів, почнеться остання війна, яка знищить світ.

СЕВЕР.

Север – назва півночі у кацапів. Це слово є варіацією слова тур/тувар/самар/сибір/север. За походженням кацапи є єгиптянами і цю назву вони використовують від найдавніших часів. В найдавніші часи на півночі від Єгипту проживали арії. Арії створили Трипільську цивілізацію і її дочірню Мінойську (з державою гетів). Обидві цивілізації розташовані на північ від Єгипту. Арії походять від Атираса, ім’я якого означає “Божий Тур”, а слово “север” є варіацією слова “тур”. Одним із племен в часи Київської Руси було плем’я север/сіверяни. Нині землі цього племені називаються “Сіверщина”, “Сіверська Україна”. Отже, кацапське поняття “север” означає “[країна Божих] турів” або “країна аріїв”.

Варіацією слова “север” (север/сябр/самар/тимур/тубар/тувар/тувар/тубал/кабул) є кацапські лайливі слова “сволочь”, “дурак”:

СЕВЕР
ТУВАЛ
СВОЛОЧЬ

ТУР – ДУР – ДУРАК

(у Скандинавії слово “тур” часто вимовляють, як “дур”)

Взагалі кацапські матюки є ще одним доказом того, що саме атланти/арії принесли цивілізацію в Єгипет. Арії відрізнялися від інших народів і, зокрема, від єгиптян великою пошаною до жінки-матері. Слово “матюк” походить від слова “мати” і кацапські матюки направлені в основному на приниження матері. Приниження матері – такою була реакція давніх єгиптян на аріїв, які їх поневолили і для яких була характерна велика пошана до матері.

КРЄТІНИ.

Крєтіни – ще одне лайливе слово кацапів, синонім слова “ідіоти”. Це слово є варіацією слова “крітяни”:

КРЄТІНИ = КРІТЯНИ

Нижче буде продемонстровано, що Атланитида відродилася на острові Кріт. Кацапи, які в ті часи жили на єгипетських землях, негативно відносилася до “крєтінів”-“крітян”.

Лайливим слово “тур” було і у фінікійців, які походили від єгиптян. В Біблії описано, як тірський цар Хірам назвав міста, які йому не сподобалися ,“кавул” (у кацапській мові відповідники “дурак”, “сволочь”), що є варіацією слова “тур”.

1 Королів 9:10-13
І сталося по двадцяти роках, коли Соломон збудував ті два доми, храм Господній та дім монарший, а Хірам, цар тирський, достачав Соломонові кедрові дерева й дерева кипарисові, та золото на кожне бажання його, тоді король Соломон дав Хірамові двадцять міст у краї Ґаліл. І вийшов Хірам із Тиру, щоб побачити ті міста, які дав йому Соломон, і не вподобались йому вони. І він сказав: Що це за міста, які ти дав мені, мій брате? І він назвав ім'я їм: Край Кавул, і так вони звуться аж до цього дня.

Отже, слово “тур”, давня назва арійських народів, було і залишається для єгиптян і єгипетських народів лайливим словом, оскільки арії в найдавніші часи утримавали владу над єгиптянами.

СТЄРВА.

Стєрва – незалежна жінка в Кацапії, жінка, яка не перебуває в залежності від чоловіків, вільна від знущань кацапів. Найчастіше слово “стєрва” у кацапів є лайливим, оскільки кацапи не вважають жінок за людей і не є прихильниками того, щоб жінки мали однакові права з чоловіками. Яскравим прикладом цьому є кацапські народні приказки на зразок “Курица – не птица, баба – не человек”. Слово “стєрва” з’явилося у кацапів ще в часи, коли вони жили в Єгипті і на навколишніх землях. В той час вони зіткнулися з Мінойською цивілізацією, де роль жінки була дуже великою, жінки були в однакових правах з чоловіками. Народ Мінойської цивілізації походив від Атираса, чиє ім’я означає “Божий Тур”. Слово “стєрва” є близьким до цього імені, і означає “корова”, тобто жіноча особа тура: СТЄРВА. В більш давні часи це слово мало вигляд “СТЄВРА”

СТЄВРА = СТАР = ТАВР = СЕВЕР = ТУР (ЖІНОЧОГО РОДУ)

ПОХЙОЛА.

Похйола, Саріола, Піментола – північна країна, «зла країна», «темна країна» в уявленнях фінів і карелів. Фіни і карели, як і кацапи, походять від єгиптян. Ця «північна зла країна» – це Давня Україна (з Мінойською цивілізацією), яка розташована на півночі від Єгипту. Назва «Саріола» в більш ранні часи мала вигляд “Сваріола”, тобто країна севера/сибіра/самара/тура.

В міфах часто фігурує жінка-пророчиця Лоухі – господиня Похйоли. В образі жінки Лоухі уособлюється Трипільська цивілізація з її матріархатом. З міфів випливає висновок, що в найдавніші часи господиня Похйоли зберігала культурні блага.

Дуже розповсюджений фольклорний сюжет пошуків єгипетським героєм нареченої в Похйолі. В цій країні дуже хороші дівчата, і сюди герої (єгипетські) їздять свататися.

З часом назвою «Похйола» фіни і карели стали називати і потойбічний світ. Померлі потрапляють в холодний світ із залізними воротами. Той світ в уявленнях фінів і карелів холодний, оскільки Україна розташована в холодних широтах відносно Єгипту. Залізні двері також вказують на Мінойську цивілізацію, звідки до Єгипту арії принесли вміння обробляти метали.

КАУКОМОЙНЕН.

Каукомойнен, Леммінкяйнен – герой у фінському і карельському епосі. Ім’я Каукомойнен є варіацією імені Каслухим, який був сином Міцраїма/Єгипта. В його образі відобразився образ єгипетського чоловіка найдавніших часів. Каукомойнен їде свататися у ворожу країну Пяйвьолу (“сонячну країну”). Сонячна країна – це Україна, де з найдавніших часів сильно розповсюджена солярна символіка. Вважалося, що там дуже хороші і дуже гарні дівчата. Єгипетський герой їде свататися саме до аріїв, ще й тому, що оскільки цивілізацію в найдавніші часи створили саме арії, а в найдавнішому Єгипті корінні єгиптяни-варвари жили дуже бідно, то наречена з Сонячної країни означала ще й багатство для нареченого.

Згідно з іншими варіантами єгипетський герой їде в Сонячну країну на бенкет. Отже, в уявленнях давніх єгиптян-варварів життя в Давній Україні – це постійний бенкет. Мати попереджує героя про вогняні небезпеки на шляху, що також є відображенням солярної символіки, яка, як вважалося, оберігає Україну. Цікаво, що зазвичай єгипетський герой відправляється в сонячну країну незваним. Там йому підносять пиво зі зміями і черв’яками. В деяких варіантах міфу єгипетський герой в Пяйвьолі образив сліпого старця, за що був ним же покараний і вбитий, а його тіло було вкинуте в річку. В Україні з найдавніших часів шанують старих людей, сліпі ж люди пізніше часто ставали кобзарями і лірниками, і їх також дуже шанували. Єгипет же в найдавніші часи був варварською країною, де, за свідченням самих єгиптян, був поширений канібалізм, і ні про яку повагу до старших не могло бути й мови. Отже, єгипетський герой забув, що він не в Єгипті, образив сліпого діда і за це був покараний смертю.

ІЛЬМАРІНЕН.

Ільмарінен (фін.), Ілмайліне – Бог-Творець у фінських і карельських міфології і епосі. Також Ільмарінен часто є уособленням звичайного фінського/карельського (давньоєгипетського) чоловіка, який протиставляється чоловікам-героям інших народів. У карелів його братами вважаються Вяйнямьойнен і Єукахайнен, в карело-фінських міфології і епосі вони часто є уособленням давньоєгипетських чоловіків.

В оповідях Ільмарінен і Вяйнямьойнен відправляються свататися в Похйолу (в країну аріїв), оскільки там дуже хороші дівчата. Кожен з них намагається випередити іншого, щоб одружитися з кращою і гарнішою дівчиною. Наречена намагається втекти від Ільмарінена, але той перетворює її в чайку – це означає, що арійські дівчата не хотіли виходити замуж за єгиптян. Згідно з деякими варіантами, Вяйнямьойнену вдається викрасти наречену у Ільмарінена, і той виковує собі золоту діву, але не може з нею спати.

ВЯЙНЯМЬОЙНЕН.

Вяйнямьойнен – культурний герой, мудрець, шаман і деміург в карело-фінській міфології, часто уособлює давньоєгипетських чоловіків. Вяйнямьойнен викрадає у жителів Похйоли джерело добробуту сампо – це також підтверджує, що в найдавніші часи, коли арії вже розводили домашніх тварин і вирощували культурні рослини, єгиптяни, які були варварами (як і інші народи), вважали аріїв багатими. Коли Вяйнямьойнен із людьми, які його супроводжували, відпливає, один з друзів вмовляє його заспівати, і пісня будить господиню Півночі (арійської країни) Лоухі – тут знову фігурує жінка-господиня, що також вказує на Стародавню Україну (яка в той час включала в себе Тракію і Мінойську цивілізацію). Вона починає переслідувати єгиптян і в боротьбі сампо розбивається (єгиптянам залишається частина уламків).

В інших міфах Вяйнямьойнен виступає суперником іншого культурного героя давніх єгиптян Ільмарінена під час їх сватання в Похйолі (Давній Україні).

ЄУКАХАЙНЕН.

Єукахайнен – юний герой, невдаха в міфології і епосі фінів і карелів. Протиставляється старому і мудрому Вяйнямьойнену, якого він постійно супроводжує. Згідно з деякими варіантами Єукахайнен – молодший брат Вяйнямьойнена. Єукахайнен – це Каслухим, наймолодший син Міцраїма/Єгипта. В карельських оповідях він змагається із Вяйнямьойненом у співі і мудрості. Наприклад, коли їхні санки стикаються в дорозі, поступитися має мудріший. Єукахайнен починає видавати себе за мудреця часів творіння світу. Але мудрий Вяйнямьойнен незвичайною піснею заганяє хвалька в болото. Меч Єукахайнена ламається об хребет гігантської щуки, яку Вяйнямьойнен вбиває і робить з її кісток гуслі-кантеле. Єукахайнен невміло грає на інструменті, а Вяйнямьойнен захоплює всіх своєю грою. Вяйнямьойнен робить човна – Єукахайнен його псує.

2800 – 2650 рр. до Р.Х. – Старе королівство в Єгипті (І-ІІ династії).

Протягом періоду правління перших двох династій йшла майже постійна боротьба між Нижнім/Північним Єгиптом, де владу над єгипетською більшістю утримували арії і Верхнім/Південним Єгиптом, де влада була то в руках аріїв, то в руках єгиптян. Єгипетські володарі брали титулатуру атлантів – Менес. Наприклад, ім’я/титул Менес взяли собі такі верхньоєгипетські володарі, як Нармер (на «Палетці фараона Нармера» він зображений у вигляді тура, що вказує на запозичення цивілізації єгиптянами від атлантів), Аха і Гор-Боєць. Один з Менесів збудував фортецю Біла Стіна, а в ній храм Хет-ка-Пта – Храм духа Птаха (один з прабатьків єгиптян Наптухім); греки вимовляли цю назву, як Ейгюптос/Єгипет. Біла Стіна пізніше перетвориться на Мемфіс (від імені Міцраїм).

В цей період серед володарів Верхнього/Південного Єгипту часто зустрічаються володарі з неєгипетськими іменами, що вказує на аріїв/атлантів; один з королів Верхнього/Південного Єгипту періоду ІІ династії відомий під іменем Сет (Яфет) (5, с.156).

В найдавніші часи, одразу після освоєння Єгипту атланти принесли цивілізацію і в Куш/Ефіопію. Назва країни Сомалі, що поряд з Ефіопією, є варіацією слова “самари”:

СОМАЛІ – СОМАРІ – САМАРИ
(звуки [л] - [р] часто взаємозамінювалися)

Пізніше кораблі з Куша, де атланти утримуватимуть владу навіть коли їх виженуть єгиптяни з Єгипту, прибудуть на допомогу Трої в Троянській війні проти греків.

В давніх міфах Посейдон (тобто атланти/арії, які були творцями морської Мінойської цивілізації) в певний час став рідко з’являтися в присутності Зевса – він все більше проводив час в Куші (Ефіопії). В даному випадку в міфах відобразилася епоха, коли атланти вже в основному залишили Егеїду, тут було вже багато варварів-греків, а атланти були в меншості; але атланти продовжували утримувати владу над Ефіопією.

Кащей/Куш є безсмертним, але атланти змогли знайти його «слабке місце». «За морем на острові дуб, на дубі – скриня, а в скрині – заєць, а в зайці – качка, в качці – яйце, в яйці - голка» – ця скоромовка є дуже давньою і зустрічається ще в текстах держави гетів. Море – Середземне море, заєць – п’ятнадцятий заячий ном в Єгипті або Єгипет, качка – це Хам або Африка (Хам – прабатько всіх африканських народів; його ім’я в Єгипті вимовляли «Геб» і позначали єрогліфом «качка»).

Кащей/Куш – це живий приклад справжнього безсмертя. Куш/Кащей/Ефіопія – це єдина із африканських країн, яка ніколи не була колонією іншої країни, яка практично завжди була незалежною. Арії були єдиним народом у світі, який зміг підкорити Куша/Кащея Безмертного.

В Куші, як і в Єгипті, поширився культ Озіріса, тобто Атираса.