БОГДАН ЛИСИЦЯ. БОГИ.

Гіксоси були народом Атираса, і етнонім «гіксоси» походить від імені Атирас.

Схожість звучання слів Гаттуса (столиця гетів) і гіксоси вражає. Оскільки звуки [к] і [т] часто взаємозамінювалися, гіксоси походить від гітсоси, а точніше від Атирас (як і назва столиці держави Гетів – Гаттуса):

Єгипетські джерела вказують, що гіксоси шанували Сета. Сетом єгиптяни називали Яфета. Самі єгиптяни походили не від Яфета/Сета, а від Хама, тому Сета вони уявляли злим богом.

Скориставшись безладдям у Єгипті наприкінці епохи Середнього Королівства, гіксоси групами переходили єгипетський кордон і наймались на службу до нижньоєгипетських номархів, які в міжусобній боротьбі не гребували нічиєю допомогою. Певний час масовому проникненню їх в Єгипет перешкоджало сирійське князівство Халпа, коли ж це князівство зруйнували войовничі гети (ті ж гіксоси), гіксоси враз наводнили собою Дельту. Після епохи Середнього королівства в Єгипті з приходом до влади ХІІІ династії сильно послаблюється центральна влада. За перші 25 років цієї династії при владі побувало дванадцять фараонів. Гіксоси захопили владу в Єгипті, один із гіксосів заснував власну династію. Це була XV єгипетська династія Великих гіксосів.

Приблизно з початку XVII ст. до Р.Х. до середини XVI ст. до Р.Х. до Р.Х. гіксоси/гети правили в Єгипті. Вони побудували в Дельті свої храми й фортеці, в тому числі твердиню Аваріс (від “тувар/тур”; аналогічним є походження слів варяги/боруси/боруги) – оплот їх панування в Єгипті, а також 625-кілометровий мур між цією фортецею і Геліополем. Суттєвою перевагою гіксосів над єгиптянами було викоритсання ними бойового коня і бойової колісниці, що було новим на той час видом зброї. Важливо відмітити, що гіксоси не змішувалися з єгиптянами.

Саме під час правління гіксосів у Єгипті рятувалось від голоду маленьке плем'я ізраїльтян, на чолі з їх патріархом Яковом-Ізраїлем. Фараон-гіксос, який був чужоземцем в Єгипті, побоявся б наближати до себе єгиптянина, боячись, що той скине його з престолу. Саме тому він наблизив до себе іншого чужоземця – ізраїльтянина Йосипа, не боячись, що той узурпує владу. Тойнбі називає єврейського патріарха Йосипа економічним управителем єгипетського світу під час останніх днів гіксоського панування (20, т.2, с.267).

Під час свого урядування в Єгипті Йосип здійснив грандіозну комерційну операцію, яка відобразилася і ще сильніше відобразиться в майбутньому на житті єгиптян, і зокрема кацапів, а також на житті усього світу. Через Йосипа єгиптяни продали себе зі своєю землею в рабство фараону-гіксосу.

Буття 41 – 47

І сталося по закінченні двох літ часу, і сниться фараонові, ось він стоїть над Річкою. І ось виходять із Річки семеро корів гарного вигляду й ситого тіла, і паслися на лузі. А ось виходять із Річки за ними семеро корів інших, бридкі виглядом і худі тілом. І вони стали при тих коровах на березі Річки. І корови бридкі виглядом і худі тілом поз'їдали сім корів гарних виглядом і ситих. І прокинувся фараон. І знову заснув він. І снилося йому вдруге, аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків здорових та добрих. А ось виростає за ними семеро колосків тонких та спалених східним вітром. І проковтнули ті тонкі колоски сім колосків здорових та повних. І прокинувся фараон, а то був сон. І сталося рано, і занепокоївся дух його. І послав він, і поскликав усіх жерців Єгипту та всіх мудреців його. І фараон розповів їм свої сни, та ніхто не міг відгадати їх фараонові. І говорив начальник чашників до фараона: «Я сьогодні згадую гріхи свої. Розгнівався був фараон на рабів своїх, і вмістив мене під варту дому начальника королівської сторожі, мене й начальника пекарів. І однієї ночі снився нам сон, мені та йому, кожному снився сон за своїм значенням. А там з нами був єврейський юнак, раб начальника королівської сторожі. І ми розповіли йому, а він відгадав нам наші сни, кожному за сном його відгадав. І сталося, як він відгадав нам, так і трапилося: мене ти вернув на становище моє, а того повісив». І послав фараон, і покликав Йосипа, і його сквапно вивели з в'язниці. І оголився, і змінив одяг свій, і він прибув до фараона. І промовив фараон до Йосипа: «Снився мені сон, та нема, хто б відгадав його. А я чув про тебе таке: ти вислухуєш сон, щоб відгадати його». А Йосип сказав до фараона: «Не я, Бог дасть у відповідь мир фараонові. І сказав фараон до Йосипа: Бачив я в сні своїм ось я стою на березі Річки. І ось виходять із Річки семеро корів ситих тілом і гарних виглядом. І вони паслися на лузі. А ось виходять за ними семеро корів інші, бідні та дуже бридкі виглядом і худі тілом. Таких бридких, як вони, я не бачив у всьому краї єгипетському. І корови худі та бридкі поз'їдали сім корів перших ситих. І ввійшли вони до черева їхнього, та не було знати, що ввійшли вони до черева їхнього, і вигляд їх був лихий, як на початку. І я прокинувся. І побачив я в сні своїм знов, аж ось сходять на однім стеблі семеро колосків повних та добрих. А ось виростає за ними семеро колосків худих, тонких, спалених східнім вітром. І проковтнули ті тонкі колоски сім колосків добрих. І розповів я те жерцям, та не було, хто б мені роз'яснив». І сказав Йосип до фараона: «Сон фараонів один він. Що Бог робить, те Він звістив фараонові. Семеро корів добрих то сім літ, і семеро колосків добрих сім літ вони. А сон один він. А сім корів худих і бридких, що вийшли за ними, сім літ вони, і сім колосків порожніх і спалених східнім вітром то будуть сім літ голодних. Оце та річ, що я сказав був фараонові: Що Бог робить, те Він показав фараонові. Ось приходять сім літ, великий достаток у всім краї єгипетськім. А по них настануть сім літ голодних, і буде забутий увесь той достаток в єгипетській землі, і голод винищить край. І не буде видно того достатку в краї через той голод, що настане потім, бо він буде дуже тяжкий. А що сон повторився фараонові двічі, це значить, що справа ця постановлена від Бога, і Бог незабаром виконає її. А тепер нехай фараон наздрить чоловіка розумного й мудрого, і нехай поставить його над єгипетською землею. Нехай учинить фараон, і нехай призначить урядників над краєм, і нехай за сім літ достатку збирає п'ятину врожаю єгипетської землі. І нехай вони позбирають усю їжу тих добрих років, що приходять, і нехай вони позбирають збіжжя під руку фараонову, на їжу по містах, і нехай бережуть. І буде та їжа на запас для краю на сім літ голодних, що настануть в єгипетській землі, і край не буде знищений голодом». І була ця річ добра в очах фараона та в очах усіх його слуг. І сказав фараон своїм рабам: «Чи знайдеться чоловік, як оцей, що Дух Божий у нім?» І сказав фараон Йосипові: «Що Бог відкрив тобі це все, то немає такого розумного й мудрого, як ти. Ти будеш над домом моїм, а слів твоїх уст буде слухатися ввесь народ мій. Тільки троном я буду вищий від тебе». І сказав фараон Йосипові: «Дивись, я поставив тебе над усім краєм єгипетським». І зняв фараон персня свого зі своєї руки, та й дав його на руку Йосипову, і зодягнув його в одяг з віссонну, а на шию йому повісив золотого ланцюга. І зробив, що він їздив його другим повозом, і кричали перед обличчям його: Кланяйтеся! І поставив його над усім єгипетським краєм. І сказав фараон Йосипові: «Я фараон, а без тебе ніхто не підійме своєї руки та своєї ноги в усім краї єгипетськім». І назвав фараон ім'я Йосипові: Цофнат-Панеах, і дав йому за жінку Оснату, дочку Поті-Фера, жерця Ону. І Йосип піднявся над єгипетським краєм. Йосип був віку тридцяти літ, коли він став перед лицем фараона, володаря єгипетського. І пішов Йосип від лиця фараонового, і перейшов через увесь єгипетський край. А земля в сім літ достатку родила на повні жмені. І зібрав він усю їжу семи літ, що була в єгипетськім краї, і вмістив їжу по містах: їжу поля міста, що навколо нього, вмістив у ньому. І зібрав Йосип збіжжя дуже багато, як морський пісок, аж перестав рахувати, бо не було вже числа. А Йосипові, поки прийшов рік голодний, уродилися два сини, що вродила йому Осната, дочка Поті-Фера, жерця Ону. І назвав Йосип ім'я перворідному: Манасія, бо Бог зробив мені, що я забув усе своє терпіння та ввесь дім мого батька. А ймення другому назвав: Єфрем, бо розмножив мене Бог у краї недолі моєї. І скінчилися сім літ достатку, що були в єгипетськім краї. І зачали наступати сім літ голодних, як сказав був Йосип. І був голод по всіх краях, а в усім єгипетськім краї був хліб. Але виголоднів увесь єгипетський край, а народ став кричати до фараона про хліб. І сказав фараон усьому Єгиптові: «Ідіть до Йосипа. Що він вам скаже, те робіть». І був той голод на всій поверхні землі. І відчинив Йосип усе, що було в них, і продавав поживу Єгиптові. А голод зміцнявся в єгипетськім краї. І прибували зо всієї землі до Йосипа купити поживи, бо голод зміцнявся по всій землі…

А хліба не було в усім тім краї, бо голод став дуже тяжкий. І виснажився єгипетський край та Край ханаанський через той голод. І зібрав Йосип усе срібло, що знаходилося в єгипетськім краї та в Краї ханаанськім, за поживу, що вони купували. І Йосип вніс те срібло до фараонового дому. І вичерпалося срібло в краї єгипетськім та в Краї ханаанськім. І всі єгиптяни прийшли до Йосипа і сказали: «Дай же нам хліба! Нащо нам умирати перед тобою, тому що вичерпалося срібло?» А Йосип сказав: «Дайте свою худобу, а я дам вам за худобу вашу, коли вичерпалося срібло». І вони припровадили худобу свою до Йосипа. І дав їм Йосип хліба за коні, і за отари, і за череди худоби, і за осли. І він того року постачав їм хліб за всю їхню худобу. І скінчився той рік, і вони прибули до нього другого року, та й сказали йому: «Не скажемо неправди перед паном своїм, що вичерпалося срібло, а череди здобутку в нашого пана. Нічого не зосталося перед нашим паном, хіба що наше тіло та наша земля! Нащо ми маємо вмирати на очах твоїх, і ми, і наша земля? Купи нас та нашу землю за хліб, і будемо ми та наша земля рабами фараонові. А ти дай насіння, і будемо жити, і не помремо, а земля не опустіє». І Йосип купив усю землю єгипетську для фараона, бо єгиптяни спродували кожен поле своє, посилився бо був голод між ними. І стала земля фараоновою.

І народ він зробив рабами від одного кінця Єгипту і аж до другого. Тільки землі жерців не купив він, бо для жерців була устава жити на прибутки від фараона. І вони їли свій пай, що давав їм фараон, тому не продали своєї землі. І сказав Йосип до народу: «Оце купив я сьогодні для фараона вас і землю вашу. Ось вам насіння, і засійте землю. А настануть жнива, то дасте п'яту частину фараонові, а чотири частини будуть вам на насіння для поля й на їжу вам та тим, хто в домах ваших, та на їжу для ваших дітей». А вони відказали: «Ти нас удержав при житті. Нехай же знайдемо милість в очах свого пана, і будемо рабами фараонові». А Йосип поклав це за постанову на єгипетську землю аж до сьогоднішнього дня: на п'яту частину для фараона. Сама тільки земля жерців не стала фараоновою…

Свобода є даром Божим для людей. Але єгиптяни знехтували цим даром, вони вирішили, що свобода їм не потрібна. Згідно з цією угодою всі єгиптяни і їх нащадки є рабами фараона-гіксоса, їх власність із землею є його власністю. Біблія свідчить, що голод був також і в Ханаані, де, як було продемонстровано вище, також жили єгиптяни. Коли Білія говорить про голод в Єгипті і Ханаані, а також що всі єгиптяни продали себе, то це означає, що єгиптяни Ханаану також продали себе.

Вище демонструвалося, що автохтонне населення Месопотамії також походить від єгиптян. В цей час у Бабилоні до влади приходить народ “країни моря” – турсени/пеласги/арії, тобто гіксоси. Вони заснували ІІ Бабилонську династію. Поява нової влади у Бабилоні пояснюється тим, що бабилоняни разом з усіма єгиптянами також продали себе у рабство за хліб.

Бога Алада/Шеду, Якого уявляли у вигляді тура, у Бабилоні в цей час проголошено добрим. До цього аккадське населення Бабилону вважало Його злим.

Правляча арійська династія використовувала в управлінні Бабилоном і іншими своїми країнами місцеве населення – ці люди всі були рабами. Наприклад, начальника над магами називали «Рабмаг» – тобто раб над магами-рабами. Воєначальники мали схожі назви: Рабсак і Рабсарис. Пізніше, після того, як раби повстануть і виженуть своїх господарів, ці назви збережуться у бабилонській титулатурі, а від бабилонян потраплять і до ассирійців.

Деякі з цих назв рабів-начальників збереглися в Біблії:

Рабмаг – титул начальника магів у Бабилонській армії (Єр:39:3,13);

Рабсак – титул Ассирійського воєначальника (4Королів.18:17, 19, 26-28, 37; Іс.36:2, 4, 11-13, 22);

Рабсарис – титул Ассирійських і Бабилонських воєначальників (4Кор.18:17; Єр.39:3,13).

Взагалі халдеїв, тобто бабилонян, ізраїльтяни називали рабами. Після того, як бабилоняни полонили ізраїльтян і депортували їх в Бабилон, пророк Єремія в своїй пісні-плачі “Плач Єремії” говорить, що раби панують над ними:

Плач Єремiї 5:8

Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки...

В ті часи ізраїльтяни ще пам’ятали, що всі єгипетські народи офіційно є рабами аріїв.

Слово “мешарет” у євреїв взагалі набуло значення “раб”, “слуга”. “Мешарет” – це варіація слова “Міцр”/“Міцраїм”, тобто Єгипет.

В рабство продали себе також італійські автохтонні племена, які також походять від єгиптян.

ХОЛОПИ.

Холопи – загальна назва рабів в Давній Україні. Слово “холопи” є варіацією слова “Каслухим”; Каслухим – одне з найбільших єгипетських племен.

ХОЛОПИ
Х Л П
К Л Б
К Л М
КАСЛУХИМ

Іншими словами, рабів в Давній Україні називали єгиптянами.